Олена не те, що дивувалася порядкам та уставу у фірмі, де працювала. Її вони просто неймовірно злили, дратували та нервували. Але вибору жінка не мала, бо сюди влаштувала її на роботу хороша знайома без відповідної освіти та досвіду. Тому Олена, виховуючи двох малих дітей сама, повинна була триматися за робоче місце, ніколи не висловлювала невдоволення.
Проте негативні емоції жінка вихлюпувала вдома на дітей сварками та непотрібними криками або ж матері телефоном. Так було й у недільний вечір напередодні робочого тижня. Олена приїхала з дітлахами до мами ще в п’ятницю після роботи, щоб трохи розвіятися та урізноманітнити вихідні.
От Олені на телефон прийшло повідомлення. Вона прочитала уважно та жбурнула мобільний на диван. Мама глянула та перепитала дочку:
– Оленко, все добре?
– Ой, мамо, я більше не витримую на цій роботі, – почала нити Олена. Ти представляєш, щойно прийшло повідомлення, що 8-е Березня у середу робочий день, щоб нічого не відпрацьовувати у вихідний, бо ми ж не державна установа. А попереджають, щоб ми могли прилаштувати дітей, кому потрібно. От садок вихідний у середу, куди мені тепер дівати цих двох?- Олена невдоволено кивнула у бік дітей, що гралися на килимі.
Мама глянула на Олену:
– Ну ти ж знаєш, що я можу посидіти з ними та ніколи не відмовляюся. У чому проблема? Привезеш мені їх та й все. Зате потім справді матимеш нормальні повноцінні вихідні, поїдемо десь на природу.
– Та набридли мені ці безглузді устави в компанії! Обід строго від першої до другої, борони Боже, щоб запізнитися. Так само з приходом на роботу. Я ледве встигаю, щоб вчасно прийти. А стиль одягу? Ніяких тобі високих каблуків, яскравого макіяжу, екстравагантного одягу. Лише строга блузка і то визначених керівництвом кольорів, спідниця чи класичні штани. Це просто якась в’язниця, а не офіс! – обурювалася, ледь не кричала розлючена Олена.
– А скільки нулів у твоїй зарплаті? – примружившись запитала мама.
– Ну чотири й що з того? Кажеш, щоб терпіти все життя?
– Ти завжди маєш право вибору. Можеш звільнитися та піти до тітки Катерини в державну установу на мінімальну оплату. Там зате 8-е Березня святкуватимеш вдома, – вже єхидно відповіла мама.
Олена замовкла, можливо, частково зрозуміла, що неправа. А, може, просто не хотіла більше нічого доказувати матері, залишаючись при власній думці.
