От яких дітей ми виховали!

Коли мама з татом молоді, то діти горнуться до них, шукають ласки, підтримки, опори та вогника в очах з вірою та надією. А от коли потрібна на старості літ допомога, то всі кудись розбігаються в одну мить, іноді навіть не задумуються, що тепер черга дітей доглядати за батьками, як колись вони це робили у дитинстві. Та це точно не про Ярослава та Світлану. Зростали син та дочка у не дуже заможній сім’ї. Не бідували, проте сильних статків не було також. Жили по – простому: мали що одягнутися, їсти, вчилися в школі, їздили раз у два роки на море чи в гори. Батьки були простими робочими, без вищої освіти та особливо цим не заморочувалися.

Світлана дуже гарно навчалася у школі, тому після її закінчення вступила на економічний факультет. Після університету знайшла роботу бухгалтером на одній приватній фірмі. Саме там познайомилася з майбутнім чоловіком. Він був начальником відділу кадрів, досить статний та імпозантний чоловік, старший від Світлани майже на десять років. Проте ніколи одруженим не був, дітей теж не мав. Дівчина відразу побачила у ньому хорошого сім’янина та вірного чоловіка. Батькам вибір дочки припав до душі. Олег ввічливо ставився до батьків майбутньої нареченої. Після весілля зробив їм хороший подарунок – другий медовий місяць. Він знав, як важко трудиться тесть з тещею, тому купити путівки у теплі країни просто вважав необхідністю.

Світлана та Олег стали жити у квартирі чоловіка. Незабаром жінка пішла в декрет, народила двійнят, тому їй постійно допомагала мама. Вона саме потрапила під скорочення на роботі, то їй було в задоволення возитися з малюками. Вдома від нудьги можна було вовком вити.

Ярослав тим часом закінчував будівельний, теж влаштувався за спеціальністю. А потім потрапив випадково на роботу в одну іноземну компанію, вчасно вклав свої пропозиції та стрімко виріс у посаді. Через декілька років зумів придбати собі житло. А там на горизонті теж появилася наречена. Непримітна, але дуже добра дівчина з села Ліля, яку відразу прийняли, як рідну дочку. З Ярославом у них народився син. Мама чоловіка і тут встигала погратися з внуком, щоб дати молодим більше часу побути разом.

У батька почалися проблеми зі здоров’ям та йому потрібне було дорого вартісне лікування. Світлана знайшла хорошу клініку, домовилася про все з лікарями. Ярослав відразу ж перекинув на рахунок клініки велику суму грошей. Мати не тямила себе від радощів, що діти так швидко відреагували, навіть не довелося просити про допомогу. Бо звідки було жінці взяти такі кошти. Батькові допомогла операція та досить швидко він відновився. Але на роботу повернутися вже не зміг. Та в цьому випадку Світлана з Ярославом відреагували теж. Вони відкрили матері картку на її ім’я та щомісяця скидали значну суму, щоб батьки мали додаткові гроші, бо пенсії були зовсім невеликі.

Наближався ювілей батька. Мати багато приготувала страв, чекала в гості дітей з родинами. Коли вони нарешті приїхали, попросили тата з мамою вийти на вулицю. Перед будинком стояв невеликий, проте новий та красивий автомобіль. Світлана радісно сказала:

– Тату, ваші права пилом припадають, тепер хоча б знадобляться.

Мама аж зойкнула від несподіванки. Вони всі розплакалися та обійнялися:

– От старий, яких ми з тобою хороших дітей виростили! – тихо крізь сльози промовила матір.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
От яких дітей ми виховали!