Я військовий пенсіонер, уже понад п’ять років на заслуженому відпочинку. Увесь свій вільний час виділяю на своє хобі – читання. Обожнюю читати: як класику, так і сучасну літературу. Щось мені більше до вподоби, щось менше, але сам процес читання мені приносить задоволення. Я наче відключаюся від сучасності та поринаю у ту історію, про яку читаю.
Не знаю звідки у мене таке захоплення. Ще у шкільні роки я просто чемно виконував завдання вчительки й читав усі твори по програмі. Хлопці часом кликали мене грати футбол, а я відмовляв, бо ще потрібно було дочитати кілька сторінок повісті, цікаво ж чи герой зустрінеться зі своєю коханою, чи помре не побачивши її.
У студентські роки не пам’ятаю, щоб був час на читання. Як мені пригадується, то за цей період напевне жодної книги не прочитав. А якщо і читав, то по кілька сторінок і це не приносило мені такого задоволення.
Після завершення воєнної кафедри розпочалася моя робота у війську. Випала мені можливість служити у різних країнах: Угорщина, Німеччина, Польща, Чехія й Україна. Як ви гадаєте, що я привозив собі із цих усіх країн? Так, книги! Та не просто книги, а подарункові видання мовами оригіналу. У мене велика колекція художніх творів привезених із Європи. Я вже, чесно кажучи, і мови трохи у пам’яті вже стерлися, але відкриваючи нову книгу все у пам’яті відновлюється і я знову й знову поринаю у цікаві події, які пережили головні персонажі.
Нехай кожен знайде свою справу у житті, під час, якої вони отримуватимуть задоволення і відпочиватимуть душею.