Але, як виявилось, говорив цілком серйозно ще й образився на всіх, коли ті почали сміятись.
Щороку Новий рік ми святкуємо за містом на нашій дачі. Будинок великий, просторий з гарним подвір’ям. ми приїжджаємо туди за день до свята, а всі друзі приїжджають вже 31 грудня під вечір. Щось готую я, чоловік смажить шашлики, а решту кожен привозить з собою – салати, канапешки чи інші страви – ми все наперед обговорюємо та ділимось обов’язками. Так краще – все домовлено і не буде жодних неприємностей. Тим паче так і мені простіше і всім – кожен приготував щось своє й не витрачає купу часу на кухні. Щороку ми складаємо нове і цікаве меню.
Все було так і цього року, але до нас приєдналась ще одна одружена пара. Моя подруга Катя запитала чи можна взяти з собою колегу з її чоловіком – ті не мали не святкувати Новий рік. Ми були не проти – нові знайомства та й місця вистачить для всіх. Так і домовились.
Коли всі вже зібрались, то я помітила за новим гостем дивні погляди у мій бік – він ніби оцінював мене, придивлявся та намагався все більше зі мною поговорити, потанцювати. Мені це не дуже подобалось, але я думала може людина просто така компанійська. Щоправда, в ті моменти надмірної уваги його дружина страшне сверлила мене своїм поглядом – була така зла, що думала вона мені щось скаже. Вона говорила – тільки не мені. Часто вона кликала чоловіка, щось йому пояснювала і той винувато опускав голову та сидів поряд. Скажу так – пара вони доволі дивна і я не впевнена, що хотіла б бачити їх наступного разу.
Та не проходило й півгодини, як мій новий «кавалер» знову до мене чіплявся – робив незрозумілі компліменти, розпитував щось і, навіть, питав чи не сходжу я з ним до кафе. Я, звісно ж, відмовила та намагалось якось уникати його. Потім все розповіла чоловіку й той жартома, щоб не зіпсувати вечір, сказав:
– Володимире, тобі вже не варто пити, а то ти почав плутати мою дружину і свою. Дивись, бо то може не добре закінчитись. От як твоя кохана засумувала – йди її запроси до танцю
– Хто засумував? Олька? Та вона все незадоволена життям – і то їй не так, і це їй не так. А от твоя дружина це щось – і красуня, і поговорити є про що, і посміхається. Я прямо позаздрив тобі, – почав було гість.
– Ей, чоловіче. Ти трохи притормози, а то твоя Оля зараз тобі добряче надає по плечах. І я не люблю, коли до моєї дружини чіпляються, хоч і жартома, – вже більш серйозно сказав мій чоловік.
– А хто сказав, що я жартую? Я серйозно. А давай взагалі обміняємось дружинами – на декілька днів. Тоді порівняємо кому більше пощастило, – єхидно сказав Вова.
– Чоловіче, ти не перегинай. Я жартую, але можу почати говорити дуже серйозно, – сказав Петро.
Всі в той момент замовкли та вже й не знали що казати. Дружина ловеласа почала нервово посміхатись та робити вигляд, що чоловік жартує, бо випив. Можливо вона хотіла б провалитись крізь землю чи поїхати додому, але не могла – будинок був далеко, таксі викликати неможливо, а чоловік вже був п’яним і не міг сісти за кермо. Довелось чекати ранку.
Наступного дня, коли всі вийшли до сніданку нових знайомих вже й не було – вони поїхали. Та моя подруга розповіла, що дуже здивована їх поведінкою – якби вона знала, то не кликала б їх у гості. Каже, що Володимир і з нею так якось пожартував, але вона то не сприйняла серйозно й перевела тему. Після того більше нічого подібного не помічала.
Я посміялась, але попередила – більше цих людей не хочу бачити і не варто їх кликати у гості тоді, коли я буду у неї. І сподіваюсь наступне святкування буде без сюрпризів.
