На наступний рік у нас могло би бути весілля. Нарешті я наважився зробити Олесі пропозицію, думав у нас буде прекрасне спільне життя, але зрозумів, що звичайне сімейне життя, як у всіх мені не підходить.
Коли ми познайомились нам було по 18 років, закохані ми не звертали уваги на розходження у поглядах на життя. На той час все було чудово – ми зустрічались, зустрічі були довгоочікувані та сповнені романтики. Ми багато планували та мріяли, як одружимося, яка в нас буде сім’я та що нас чекає в майбутньому. Все було як в кіно – ми очікували лише найкращого.
З батьками мене Олеся познайомила – ця зустріч була хвилюючою для мене, але все пройшло чудово. Батьки гарно прийняли мене та вже чекали нашого весілля. До слова, кохана виховувалась у сім’ї цілком звичайній сім’ї, де всі працюють, займаються побутом та дитиною. А я ж бачив своє життя зовсім іншим, та тоді не акцентував на цьому увагу.
Ми з Олесею спробували пожити разом та перевірити чи побут не зруйнує наші стосунки. Кохана проявила себе як гарна господиня, завжди у домі було чисто та наготовлено. Мені це подобалось, але сам я ніколи не відрікався від домашньої роботи, тому у всьому старався їй допомагати.
Вона все зводила розмови до одруження і дітей, я ж відчував тиск з її боку і хоч я вже зробив їй пропозицію, але зовсім не спішив одружуватись. Мені постійно хотілось якось урізноманітнювати наше життя – я організовував нам подорожі, шукав різні події що відбуваються у місті – все щоб не сидіти лише вдома. Для мене найгіршим було загрузнути в побуті й нічого не бачити крім роботи та дому.
Я любив зустрітись з друзями, а Олесі це дуже не подобалось. Вона була дуже домашньою і кожен вихід давався їй важко – мені часто доводилось довго вмовляти її, щоб банально сходити в кіно на фільм.
Кохана хотіла, щоб я спілкувався і був лише з нею, почала ревнувати навіть до друзів та колег. Хоч я ніколи не давав приводу до ревнощів, адже завжди був вірний і без ланцюга.
Тоді я почав осмислювати наші стосунки й дивувався як настільки різні люди могли покохати один одного. Адже у нас було дуже мало спільного в принципі. Мені неначе відкрились очі – все стало очевидним і я зрозумів, що ми не можемо більше бути разом. Я не хочу прожити таке скучне життя обмежуючи себе чотирма стінами.
Мені було дуже складно сказати про це Олесі, адже розумів скільки років вона потратила на мене замість того щоб знайти собі чоловіка який їй повністю підійде. Та тягнути далі я не міг – все ще більше погіршувалось, ревність Олесі зростала, тоді вона мені телефонувала кожну годину, щоб пересвідчитись чи я насправді на роботі.
Тому чесно їй у всьому зізнався та попросив вибачення. Я чекав на бурхливу реакцію, але як виявилось Олеся також відчувала прірву між нами, тому ми вирішили розійтись мирно та залишитись друзями.
Вже пройшов рік, одразу після розриву нашого я змінив роботу і зараз працюю віддалено маючи можливість подорожувати по світу. Вже відвідав 6 країн і не збираюсь на цьому зупинятись. Вирішив поки своє особисте життя поставити на паузу і нікого не шукати, просто насолоджуюсь життям та живу у своє задоволення.
Олеся ж вийшла заміж, я приїжджав на її весілля і був безмежно за неї щасливий, адже нам справді вдалось зберегти дружні стосунки тому час від часу спілкуємось.
Насправді я дуже радий що все так склалось, адже в іншому випадку ми були б не щасливі. А так – ми винесли життєвий урок, сприйняли це як досвід і продовжуємо жити кожен своє щасливе життя.
