Перебуваю останні пів року у стані цілковитого шоку, тому що одного дня дізнався, що моя дружина зраджує мені ще з моменту нашого одруження. І все б нічого, але ми разом уже понад п’ять років і виходить увесь цей час був просто брехнею з її боку. Хоч як дивно, але дізнався я про це також фактично від неї — прочитав її повідомлення в телефоні.
Зазвичай я не лізу в чужі речі без дозволу, але того разу мені випадково потрапив Алінин мобільний у руки, який я знайшов у нашому заміському будинку. Спочатку не було ніяких намірів, але раптово екран загорівся, а там листування з якимось Валентином і повідомлення «Цілую». Тоді я вирішив заглянути у соціальні мережі, щоб зрозуміти, що відбувається. Звичайно, мої очі одразу зачепилися за рядки, де відкрито писався флірт з обох сторін, мені все стало зрозумілим. Після цього жодні моральні принципи мене особливо не стримували і я прочитав усе, а також знайшов й інші листування з чоловіками.
Вірити у це дуже хотілося. У той момент я відклав телефон подальше і заховав у своїй пам’яті щойно побачене. Коли дружина повернулася із магазину, я не промовив і слова. Ми продовжували жити як сім’я, разом щодня вечеряли та планували майбутнє. Не знаю, можливо, я просто не хотів вірити у дійсність, яка мені відкрилася. Так і пройшло пів року. Уявляєте собі? Позавчора Аліна повернулася пізно з роботи та у відриту заявила, що давно має стосунки зі своїм начальником. Але от ні розлучення, ні пробачення кохана не попросила. Тоді навіщо про це повідомила ось так, не соромлячись?
Зараз я зібрав своїм речі та переїхав на орендовану квартиру, думати, як вчинити надалі. З одного боку, хочеться зберегти наше кохання, адже воно у мене справді є. Але от з іншого, – рука тягнеться за документами, які потрібно подати для розлучення. Аліна телефонувала мені лише двічі, від коли ми роз’їхалися. Спитала, як у мене справи, та що з нами буде тепер, – я промовчав.
Всі друзі та родичі, від яких мені не вдалося приховати правди, однозначно кажуть покинути її. Мені лише 32 роки, – все життя попереду, зможу знайти жінку, яка подарує мені тепло та справжнє кохання, буде вірна та чесна зі мною. Та хіба так можна легко забути своє перше кохання? Так-так, Аліна, – перша дівчинка, в яку я беззаперечно закохався. До того були лише дитячі забавки.
А що ви скажете? Ми ще зможемо врятувати наш шлюб чи краще не затягувати і вже зараз відпускати ту людину, намагаючись будувати нові стосунки із іншими жінками?
