Оксана обожнювала новорічно-різдвяний період, коли наближалися свята. А любила вона їх не лише тому, що вся родина збиралася за одним великим столом, але й тому, що вони їхали неодмінно до села, де ще мешкали, на щастя, бабуся та дідусь. Хоча старенькі часто скаржилися на погане здоров’я, та на свята бабуся так багато готувала, що б й не сказав, що почувається зле. Старенька хотіла та любила почастувати своїх рідних чимось домашнім та смачним.
Оксана завтра з чоловіком та дітьми збиралася до села. А сьогодні вона бігала по магазинах, купляла подарунки та деякі гостинці для бабусі з дідусем. Також жінка з нетерпінням чекала зустрічі з рідним братом та його сім’єю, котрі живуть в іншому місті, але на Різдво теж постійно поспішають до бабусі з дідусем.
Нарешті видніється хатина стареньких. В Оксани на душі аж тепло стало. Відразу виринають спогади про босоноге дитинство, коли пасла з бабусею корову, плела віночки та співала українських пісень. Тут, у селі, зовсім по-іншому відчувається різдвяна атмосфера. Навіть місто, освічене численними вогнями, не може зрівнятися.
Ось вони вже всі разом сидять за столом, їдять смачну їжу, діляться новинами зі старенькими. Потім будуть колядувати. Багато, голосно та щиро. Це, мабуть, найкращі відчуття сімейного затишку, миру та тепла.
