Мої батьки подарували мені найцінніше – життя. Вони завжди старались, щоб дати мені хороше майбутнє. Щоправда і про сестру не забували. Завжди слухали її і балували. Тож ми повинні бути вдячними їй. А так не сталось, на жаль.
Сестра моя вийшла заміж. Вони жили з батьками. А я одразу купив собі невеличке житло, коли пішов на свою першу серйозну роботу. Виплатив кредит.
Зараз так сталось, що у мене накопичення є. Добрячі такі. Бо я все ж третю роботу уже змінив і кожного разу з підвищенням і посади і заробітної плати. Постійно відкладав, бо щo мені ще треба, окрім поїсти.
От я і вирішив, що потреб серйозних ніяких не маю. А моя сестра Настя батьків якраз на рабів перетворила. І втому допомогти, і там доплатити, і там доробити. Та й зять нічим не відрізнявся від дружини.
Мені прикро було дуже таке бачити. От я й наважився. У батьків саме була річниця. Всі зібрались за столом, щоб відсвяткувати.
Мій подарунок усіх вразив. Це була 2-кімнатна квартира в центрі. І невеличка сума на мінімальний ремонт. Батьки аж розплакались від щастя. Вони не очікували, та й сподіватись на таке щастя як окреме житло уже не могли. Бо сестра захопила усе і переїздити кудись зовсім не планувала.
Я думав, що й вона зрадіє, що матиме волю тепер. Та це було зовсім не так. Сестра зчинила сварку.
Мовляв, я у них батьків забираю. А Настя вагітна, і роботу залишати не хоче. Їй допомога потрібна. А я безсовісний посмів таке вчинити і організувати переїзд батьків.
Мама з татом звісно ж одразу побачили справжнє обличчя сестри. Вони навіть не думали, що у Насті може бути така реакція.
Вони посварились з нею. І таки переїхали.
Тож так вийшло. Захотів віддячити подарунком за всі старання батьків. А в результаті посварив їх з сестрою.
Та за мною провини нема. Вона просто проявила себе. Тож хай би і вибачилась перед мамою з татом. Сподіваюсь, до неї це дійде. Принаймні, я цього їй бажаю.
