Часто так буває в житті, що ми скаржимось.
І геть не вміємо шанувати, дякувати за те, що вже маємо. Хоче вдячність – дуже хороша риса. І якщо щиро тішитись і цінувати те, що нас оточує, то отримаєш ще більше. Проте, розповім вам сьогодні про свою подругу, яка, на жаль, завжди була незадоволена усім, тому й доля зіграла з нею злий жарт. Хочу поділитись цим з вами, аби застерегти від неправильних вчинків.
Моя подруга Діана – якраз одна з таких дівчат, у яких наче б то все гаразд, коли дізнаєшся про неї, але от якщо спитаєш її про те, як у неї справи, то завжди почуєш якісь скарги. Познайомились ми з нею доволі давно. Жила сім’я Діани в сусідньому будинку, от ми й грались у дворі і товаришували, а далі навчались на одному факультеті в університеті, проте я – на рік старша. Викладачі завжди скаржились, що мою подругу постійно не задовольняли оцінки і вона постійно набридала через це всім.
Сім’я Діани повна, батьки нерозлучені, звичайні собі люди середніх статків, усім чим потрібно дівчину забезпечували і доньку дуже любили, особливо мама. Проте й цього моя подруга не цінувала. Вона весь час нарікала, що батьки ні в чому її не підтримують і не допомагають, хоча насправді вони її навіть ніколи не карали.
Вона ж в той час цим користувались. У підлітковий період могла втекти з дому на дискотеку, або бродити вулицею зі своїми друзями, іноді навіть не ночувала вдома. Спочатку кілька раз просила, щоб я її прикрила. Я погоджувалась.
Коли питали, то казала, що Діана приходила ночувати до мене. І спочатку це діяло, та згодом, коли наші батьки раптово перестрілись і вирішили поговорити, то правда виплила назовні. Її не покарали, як завжди, а от я отримала на горіхи. Після цього більше не погоджувалась допомагати подрузі, бо ж вона того не заслуговує і навіть не хотіла взяти провину на себе. Що ж… Після цього ми все ж не припинили спілкуватись, проте стосунки у нас були доволі натягнуті.
Час минав… ми закінчили університет. Я гадала, що наші дороги розійдуться. Їй нещодавно батьки подарували квартиру в центрі і вона переїхала з нашого двору. Та от уявіть собі моє здивування, коли одного дня в офіс моєї роботи прийшла Діана. Тепер ми ще й разом працювали.
І що б ви думали? І тут мені доводилось слухати її невдоволення, хоча умови нашої праці, заробітна плата і колектив у нас дуже хороші. Буває й гірше. Та от така я людина, не вмію повністю обірвати спілкування.
Мені постійно здається, що виглядатиму я невиховано. Тривалий час вона таки скаржилась, а потім навчилась і халявити. А усе звалювала на мене. У нас така специфіка роботи, що на один проект назначають кілька людей.
От вона цим і користувалась.
Проте, врешті все мала робити я сама Бо якщо й не зроблю, то звільнять нас обох. А в мене зараз кредит непогашений, роботу втрачати не можна було. Скаржитись шефу теж не хотіла, бо мені здавалось, що це виглядатиме, як в дитсадку, тому покірно терпіла і мирилась з долею.
Та от одного разу мені пощастило. На нові проєкти ми мали працювати з іншими людьми. Діані трапився Дмитро. А він був дуже серйозним і принциповим. Чиюсь роботу виконувати не хотів. Тож про те, як дівчина дармує і отримує заробітну плату за чийсь рахунок дізнались усі. І керівництво в тому ж числі.
Мені було навіть шкода Діани. Останнім часом вона постійно нарікала, що хотіла звільнитись і в будь-який день була готова знайти набагато кращу роботу. Та життя зіграло з нею злий жарт. Вона втратила те, що мала тоді, коли зовсім цього не очікувала.
Нещодавно ми зустрілись на вулиці і вона коротко переповіла мені про своє життя. Після звільнення довго не могла знайти нормального місця праці.
Проте, пощастило хоч в чомусь. Нещодавно Діана вийшла заміж і зовсім скоро стане матір’ю. Тепер вона не скаржиться і нарешті погоджується, що життя в неї склалось добре.
