Коли я була маленька, мріяла про весільну сукню, як будь-яка дівчина. Приміряла на себе білі скатертини та уявляла, що це плаття, а стара тюль – фата. Ставши дорослою, навіть не уявляла, як мої дитячі мрії обернуться проти мене.
Я познайомилась з хлопцем на весіллі у друзів. Він був молодшим дружбою у нареченого. Спочатку, мені на думку не могло впасти те, що у нас будуть стосунки. Він танцював майже зі всіма дівчатами та веселив гостей. Цей парубок вкрав не мало сердець, напевне. Його звали Славко.
Через тиждень після весілля він подзвонив до мене та запросив прогулятись. Планів у мене тоді не було, тому я з радістю погодилась. Хлопець на зустрічі був таким самим жартівником. Напевне, це і покорило мене, ця легкість у спілкуванні. Через рік наших стосунків він запропонував одружитись з ним і я погодилась.
Виявилось, що Славко був з не бідної сім’ї. Його батьки мали гарні посади та отримували хорошу зарплатню. Сам хлопець, навчався в виші, щоб згодом піти по їхніх стопах. Вони прийняли мене з любов’ю та гарно відносились до мене. Майбутня свекруха пообіцяла не лізти в організацію весілля, а дозволила все зробити самій, що стало для мене приємною несподіванкою. З того часу почались мої приємні турботи.
Перед весіллям до мене приїхала двоюрідна сестра. Вона була донькою рідної тітки. Ще з дитинства наші матері не ладили. Проте, не покликати її не могла. Вона була моєю одноліткою, але на відміну від мене, другої половинки вона не могла знайти. Ще при знайомстві зі Славком я побачила її неоднозначний погляд на мого майбутнього чоловіка. Але не надала цьому значення.
Вона мала допомогти з прикрашанням брами та машин у день перед святом. Цим крім неї, займались дружби з дружками. Прийшовши на вулицю я не застала нареченого та сестри місці. Хлопці сказали, що Славко пішов по прикраси в будинок. Тоді серце підказало мені, піти знайти їх.
Ввійшовши в кімнату де зберігався весь весільний реквізит і не повірила своїм очам. Славко цілувався з моєю сестрою потайки від всіх. Хлопець був шокований побачивши мене і говорив, що дівчина сама почала вішатись йому на шию. Сама дівчина, ніяк не пояснювала свою поведінку. Від побаченого у мене підкосилися ноги, втратила свідомість. Приготування до події завдали мені багато стресу та переживань. Та хіба я могла подумати, що це все виявиться даремно? Весілля не відбулось.
Моя мама довго лаяла сестру, за те що виховала таку доньку. Яка не шукає свого, а липне на чуже. Замість того, щоб попросити вибачення, жінка звинувачувала в всьому мене. Говорячи, що мені все діставалось легко. Що таких хлопців ще багато і я мушу віддати його сестрі. А собі знайду ще. Ми завжди знали, що тітка дивна, проте, це не вкладалось в голові.
Славко просив пробачення, але я не могла пробачити зраду. Його батьки також просили все забути та почати все заново. Але в цей день я зібрала речі та вирішала, назавжди зникнути з їхнього життя.
Зараз, мої мрії такі ж. Я продовжую уявляти, що колись знайду достойного чоловіка і зіграти весілля, яке так і сталось вперше. Можливо, не потрібно розчаровуватись у всіх чоловіках через одного хлопчака, який не визначився чого хоче від життя.
Так мій наречений виявився розбещеним ловеласом, а двоюрідна сестра вертихвісткою, яка спокусилась на чуже. Але все що не стається, те на краще.
