Я працюю продавцем автозапчастин. Магазин у мене не великий, оскільки більшість продажів ми здійснюємо через інтернет, але все ж якийсь відсоток людей не дуже довіряє інтернету, тому приходить подивитись на товар, помацати його.
В магазині в мене є кабінет, в якому я тримаю всю документацію, а також працівник, який займається вітринами тоді, коли я зайнятий. Ім’я його Олексій і він просто чудово справляється зі своїми обов’язками.
Одного разу до мене, як і завжди, зателефонував покупець, та сказав, що йому потрібні двірники. Здавалось би, це просто, але їх треба підібрати до машини, тому він прийшов у магазин разом із сином. На робочому місці мене не було, але Олексій завжди готовий допомогти та підказати усім, хто цього потребує.
Покупці майже не звернули увагу на мого помічника, і сказали, що розмовляли особисто зі мною, тому дочекаються мене в кабінеті. Олексій заперечив, сказавши, що я сьогодні затримаюсь, тому він їм допоможе. Їх це не спинило, і покупці сказали, що почекають мене за філіжанкою кави, чи чаю. Звичайно, що такі речі в мене є на робочому місці, навіть кілька різновидів солодощів, які ми з Олексієм їмо, коли протягом дня було багато клієнтів, і не було часу десь вибігти.
Побачивши солодощі, клієнти попросили ще й і їх. Олексій ніколи не зустрічався з такими ситуаціями, тому він розгубився та зробив усе, що вони просили. Мій продавець мені телефонував, але я не сприйняв це серйозно, та і часу не було про це думати, бо я в той момент закупляв товар в магазин.
Коли він подзвонив вдруге, я зрозумів, що це якась дивна ситуація, тому приїхав у магазин, де і справді сиділи ті двоє людей. Я зайшов у кабінет, де вони так зручно розсілись, та запитав що ж вони тут забули. На що почув у відповідь, що вони хочуть спілкуватись виключно із власником магазину.
Це було дуже смішно, адже вони прийшли вибирати не мотор, не щось важливе для машини, а звичайні двірники. Мене обурила їхня поведінка та відчуття важливості, тому, кажучи їм суму за їхню покупку, у вартість я включив ще й ті солодощі, які вони з’їли. Ми хороший магазин, тому, нехай вже так — чай і каву ми їм оплатили.
Гостей це розізлило і вони пообіцяли, але я не збирався отак їх просто відпускати, адже вони виявили неповагу до мене та до мого помічника, та і взагалі так не робиться. Може, вони тільки й прийшли, аби поїсти і попити кави.
