З моєю дружиною Юлією я познайомився на роботі, на той час у мене була посада директора на одному підприємстві, а вона прийшла працювати туди економістом, відразу після технікуму.
Якось в перші ж дні між нами з’явилась симпатія, й ми почали зустрічатися. Різниця ж у віці майже не відчувалася: моїй дівчині було 22 роки, а мені 35. Та й нічого, це, як я тоді думав, тільки добре для нас обох. Юля ж розповідала, що завжди хотіла собі старшого й мудрішого чоловіка, та й мені, чесно кажучи, хотілося мати юну дружину.
Через два місяці я зробив їй пропозицію вийти за мене заміж. Вона й погодилася. Тож ми зіграли пишне весілля, й почали жити у моєму домі на краю міста, який, за пару років, мені вдалося побудувати за свої кошти. Заробітна плата дозволяла мені це зробити.
Через рік у нас народився син Матвій, а згодом я почав помічати, що Юля мене зовсім не кохає, а терпить. Так ми прожили ще два роки й вона почала жалітися, що її не влаштовує таке тихе й буденне життя зі мною. Втрачати дружину мені не хотілося, тож я намагався завжди хоч якось її розважити: купував подарунки, возив за кордон, водив в дорогі ресторани чи ще кудись.
А потім шикарне життя скінчилося. Мене звільнили з роботи і я став сидіти вдома без грошей. Моя дружина в цей час же пішла працювати, бо їй, бачите, набридло займатися домашніми справами й дитиною. Та й грошей же не вистачало на її постійні витребеньки. Ну мені заперечувати дружині не хотілося, та, мабуть, я ще й боявся, щоб вона не покинула мене. Тож все було як захотіла моя Юля.
Пройшов десь місяць й одного вечора дружина заявила мені, що йде від мене. Вона сказала, що знайшла більш впливово й заможного чоловіка, чим я. Нашого ж сина Юля залишила жити зі мною, бо він їй був не потрібен в тих стосунках. Це мене ранило найбільше.
Дуже важко мені було перший час одному з сином, мені довелося найняти йому цілодобову няню, через те, що сам я мусив працювати. Й вже через пару років мені вдалося відкриту свою фірму й стати на ноги. Тож можна сказати, що чорна смуга закінчилася.
Тут вже знову з’явилася моя колишня дружина. Й п’яти років не пройшло. Вона заявилася до мене на роботу й почала проситися назад. Знову гроші поманили її до мене, а той чоловік її покинув, як мені розказували. За дитину ж Юля навіть не запитала, наш син її не цікавив.
Але почувши відмову від мене, моя колишня дружина почала просити вибачення й давити на жалість. Вона все плакала й казала, що сину потрібна матір.
Я ж довго думав над прощенням, а потім прийшов до того, що така матір моєму сину не потрібна. Де вона була ці 5 років? Нам же тепер добре й без неї. Не треба нам більше з сином таких стресів в житті, а гроші нехай шукає в другому місті.