У мене велика квартира. Дісталась від батьків. Квартплата іноді дуже висока. Тож я вирішила знайти можливість пасивного доходу. В одну з кімнат намагалась знайти квартиранта.
І мені це доволі швидко вдалось.
Прийшла до мене дуже гарна дівчинка, студентка, її звати Олеся.
Проте, була одна особливість. Вона притримувалась дієти. Хоча я насправді одразу думала, що квартирант сам готує собі їжу.
Проте, вона почала підсідати до мого столу. А я не хотіла сваритись чи казати, щоб встала. Ще образиться. Навіщо мені це?
Хоча оця її особливість добряче почала їсти мені нерви. По-перше, у мене не такі величезні статки, щоб готувати делікатеси чи продукти купляти у веганських магазинах. А по-друге, погоджуюсь, що я таке люблю, і соуси теж. І майонез їм, хоч в міру, але відмовлятись не можу і не хочу.
Ось я і приготувала одного вечора відбивні з курочки, гречану кашу свіженьку. Потрібно було ще щось до цього. Вирішила салат зробити. Накришила овочів свіженьких, зелені. Це все майонезом перемастила.
Їм собі, нікого не чіпаю. Раптом прийшла Олеся. І почала доволі грубо висувати мені свої претензії.
–Ну і що це ви таке наробили? Я ж казала, що не їм майонез. Ви весь салат зіпсували!
Я тоді не стрималась уже. Кажу їй:
–Це моя їжа, і продукти мої. Я готую те, що хочу. Ти взагалі маєш окремо харчуватись. І не смій мені хамити. Я тобі не подружка.
Отак мене вивели усі ці її незадоволення і обурення щодо мого раціону. Головне, після кожної такої претензії вона все ж сідала і з’їдала мою їжу. А цього разу образилась. Пішла у свою кімнату. А наступного дня вирішила з’їхати.
Я не вмовляла і не перепрошувала. Усе-таки, вважаю, що таки вона у цій ситуації недобре чинить.
