Настя вийшла заміж рано – у вісімнадцять років. Вона була такої наївною, довірливою та по-дитячому доброю, що мама неодноразово говорила їй, що цей шлюб не принесе їй нічого доброго та путнього. Сама матір сильно обпеклася, бувши у двох шлюбах. Від першого у неї залишилася Настя, розлучилися, бо чоловік знайшов іншу жінку. А другий шлюб залишив жінці безліч боргів та кредитів. Чоловік брав кошти на якийсь там бізнес, навіть нікому нічого не говорив. А потім раптово зник. Жінка досі сплачувала борги, бо більше не було кому.
Анастасія росла чемною та послушною дитиною. Ніколи та ні в чому не відмовляла матері, завжди допомагала по господарству, прибирала у квартирі, готувала їсти та не влаштовувала ніяких істерик та криків. Всі сусіди навіть дивувалися, бо не могла спокійно вийти зі своїми дітьми до магазину, де вони відразу нервово починала тупотіти ногами, бо хотіли чогось. А Настя була зовсім іншою. Невідомо, чи дійсно такий м’який характер чи так життя змусило.
Після того, як дівчинка закінчила школу, особливо коштів не було, щоб йти вчитися до університету. Тому скромно пішла вчитися на кравчиню, щоб навчитися хоч якось заробляти на життя. Дівчині вдавалося досить добре, тому коли почала брати перші замовлення, матері стало значно легше. Настя віддавала їй половину своєї зарплати, міцно обіймала та заспокоювала, що все буде добре та разом вони пройдуть крізь всі випробування.
У сімнадцять років до Насті почав залицятися сусідський хлопчина. Всі знали його з не дуже доброї сторони: розбишака, впертий та капризний. Його батьки були досить заможними людьми, тому Василь ніколи не мав потреби в чомусь. Найкращі іграшки, потім – телефон, одяг, університет. Все це Василь отримував, вартувало лише натякнути легенько батькам. Тато посприяв тому, щоб син навчався в одному з найпрестижніших закладів країни, а ми тим часом підшукувала йому багату наречену.
Коли Василь побачив Настю. То не міг очей відвести. Така струнка, з красивими рисами обличчя, густим темним волоссям, вона не могла не припасти до душі. Василь почав залицятися та дарував шикарні букети квітів. А Настя якось все соромилася та ніяковіла. У неї ніколи не було хлопця, тому вона навіть не знала, як правильно поводити себе. Проте Василь був таким наполегливим та цікавим, що дівчина таки піддалася його чарам.
Мати Насті відразу помітила якісь зміни в поведінці дочки, але не стала нічого говорити. Вона знала, що дівчина розкаже все сама, коли прийде слушний час. Справді так і сталося. Настя після роботи прийшла та сіла на кухні біля мами:
– Матусю, я закохалася. Він такий сильний, добрий та…мій. От так дивлюся на людину та зразу розумію, що це на все життя. Не вірила в кохання з першого погляду, а тут на тобі…Ніколи не можна зарікатися.
Мама почала розпитувати, хто він та звідки. Та коли почула, що Настя говорить про сусіда Василя, о аж в долоні плеснула.
– Боже мій, доню, та ти що. Ти знаєш, які в нього батьки та хто вони? Та ніколи в житті вони не дозволять своєму плеканому синкові одружитися з такою дівчиною з простої, та ще й неповної сім’ї.
Та Настя навіть чути не хотіла, вона навіть образилася на матір, що любов не вибирає та гроші не відіграють ніякої ролі. Хіба батькам жити з нею, Василеві ж.
Так само Василеві батьки, замітили, що син став покірним та лагідним.
– Давай, розповідай уже, хто вона? Її батьки бізнесмени? Лікарі? Чиновники? – ніяк не вгамовувалася мати Василя. Я ж бачу, як ти змінився, це точно любов. Як колись теж була молода та закохалася у твого батька.
– Мамо, так я закохався. Проте до чого тут, хто її батьки? Хіба я з ними одружуватися збираюся? Та й взагалі у неї лише мама. Батька вже давно з ними не живе. Мамо, я не хочу про вигідну партію. Я не влаштовую татів бізнес, а хочу справжнього кохання. Ти що сама не пам’ятаєш, коли ти одружувалася з батьком, з якої родини був він? Твої батьки теж були проти вашого шлюбу, але ж…
Мати не дала синові договорити, вона почала голосно обурюватися, називати його невдячним, що не для того ростила, щоб годувати всяких бідняків. Після цих слів Василь мовчки зібрав речі, орендував квартиру на гроші, котрі заробляв на роботі після пар, бо не хотів більше залежати від батьків. Туди ж він попросив переїхати Настю.
Через пів року молодята зіграли невеличке весілля. Запросили лише найближчих родичів, друзів та декілька однокурсників Василя. Щасливе подружжя було настільки красивим, що всі гості очей не зводили.
Зараз Василь та Настя виховують трійко дітлахів. Настя має своє невелике ательє, допомагає матері, яка вже давно з допомогою доньки забула про всі борги від другого чоловіка. Василь працює начальником у великій фірмі.
– Ми все правильно зробили, що нікого не слухали. Ти ж моя пташечко, – лагідно поцілував Василь Настю.