Нещодавно я стала свідком не надто приємної ситуації, коли консультант з магазину одягу показала свій низький рівень професійності та людяності. До магазину, в якому я постійно купую свій одяг, зайшла жінка доволі скромно одягнена, без макіяжу та й взагалі виглядала доволі непримітно. І в той момент, коли вона увійшла до неї підійшов продавець – новенька, адже я досі її не бачила. Дівчина виглядала доволі привабливо та доглянуто, але поводилась дуже зверхньо. Мене вразили її слова:
– Жіночко, вийдіть з магазину – тут для таких як ви нічого нема. Ви що не бачите, що тут продають дорогі речі. Ще замастите їх і взагалі ви прийшли подивитись, помацати й піти, а я потім маю складати.
– Я прийшла придбати собі нове вбрання, чому я маю йти? Ви що собі дозволяєте? Ви так з усіма клієнтами говорите?
– З клієнтами – ні, а з такими як ви, що приходять просто подивитись – так. Вийдіть, я вам ще раз говорю.
Всі, хто був у магазині затихли й чекали, що ж буде далі. Я вже хотіла щось сказати, але за мене це зробила адміністратор. Керівник магазину почервоніла від сорому й намагалась виправити ситуацію
– Марія Василівно, доброго дня. Раді вас бачити. Не звертайте увагу на цю дівчину, вона ще новенька і не знає вас. Ви вибачте їй.
– Навіть, як вона не знає мене, то хіба так можна спілкуватись з людиною, яка зайшла у магазин? Те, що я тут давно купую одяг не змінює того, що вона хамить людям. Я сподіваюсь ви проведете з нею бесіду і навчите як потрібно спілкуватись з людьми.
Дівчині пощастило, що її не звільнили – хоча варто було б це зробити.
