Нещодавно вирішив зайти на базар, захотілось свіжих овочів, таких домашніх, тільки–тільки з городу. Йду, говорю з бабцями, обираю, і мій погляд впав на свіжі чорниці. Я підійшов ближче аби запитати скільки коштують, а там маленький хлопчик років 8–9 за прилавком.
Я питаю «а де старші, хто продає чорниці?», а він впевненим голосом мені «я продаю». Я застиг на місці і не міг повірити, що такий малий вже сам заробляє. Почав в нього розпитувати чому, де батьки і тд. Він розповів мені, що влітку він в бабусі, в неї багато чорниці, але вона вже старенька і не може сама її збирати. Він їй допоміг і вирішив поїхати в місто і продати її, аби вона змогла заплатити за воду в цьому місяці.
Він мені сказав, що батьки багато працюють і на літо відправляють його до бабусі, а вона вже старенька і не може їздити на базар, тому він і допомагає їй. А якщо якісь кошти лишаються, він їх збирає і віддає мамі з татом, аби тим було трішки легше.
В мене аж сльози потекли, такий маленький, а вже допомагає рідним і знає ціну грошам. Диво, а не дитина, тоді я згадав своє дитинство, тільки грався і займався маячнею, ніколи навіть і не думав про те, що батькам потрібна допомога. Стало навіть соромно, я вирішив дати хлопцю трішки більше грошей ніж коштують його чорниці, і самі ягоди не взяв, нехай продасть і ще трішки заробить. Мені не важко, а йому приємно! Люди, допомагайте тому, хто цього потребує.
