Я вважаю що досягнув у своєму житті багато, не зважаючи на те, що мені лише 35 років, працюю на керівній посаді у дуже престижній фірмі. Маю чудову сім’ю, з дружиною ми вже 10 років разом і у нас є двоє синів. Ще у мене є молодша сестра Мілана, їй 30 років, не так давно вона вийшла заміж за Петра. Він мені одразу не сподобався, якийсь не приємний тип, та й чутки про нього різні ходять. Але вирішив не лізти в сім’ю сестри, адже вона і так свого “принца” довго чекала, мало в старих дівах не залишилась.
Через певний час до мене звернулась Мілана з проханням допомогти влаштувати на роботу її чоловіка. Я добре знав що з родиною не можна працювати, адже рано чи пізно стосунки будуть руйнуватись.Та й історій є безліч коли родина стає найбільшим ворогом. Але сестра мене дуже просила, розказувала як змучилась сама сім’ю забезпечувати та за всім дивитись. Петра вже як місяць звільнили з чергової роботи й він просто сидів на шиї у Мілани.
Виявилось, що я мав рацію і дійсно Петро людина не проста – з яких робіт його лише не виганяли й щоразу нова причина, то випиває, то ледарює, то прогулює, загалом дуже проблемний.
Але довго перечити сестрі я не міг, все ж таки вона знає як на мене натиснути, не витримав і погодився взяти Петра на роботу. Я лише мав надію що хоч тепер ситуація якось виправиться, адже він буде працювати не на чужого дядьку, а на родича як-не-як. Але мої надії зруйнувались і все стало ще гірше, він постійно запізнювався, міг днями не приходити на роботу, а коли й приходив то цілий день байдикував. Виходило що зарплату за просто так отримував. Я вже в глибині душі був готовий платити йому за те, щоб більше й не приходив. Але потрібно було щось з цим всім робити й вирішувати.
Я щоразу йому робив зауваження, але він все віджартовувався і казав що я ж не звільню родича. Намагався розмовляти з сестрою на рахунок цього, казав їй що так діла не буде. І або вона якось повпливає на свого чоловіка, або я буду вимушений його звільнити. Мілана пообіцяла що зробить все можливе, щоб напоумити Петра, адже це не робота, а золото – не сильно напружуєшся, ще й зарплата хороша.
Та ефекту ніякого від цих розмов не було – нічого в поведінці Петра так і не змінилось. Тоді я вирішив діяти рішуче, адже якщо я його не звільню, то всі підлеглі розслабляться, так і фірма піде на дно. Тоді він навіть на роботу не прийшов, довелось звільняти через телефон.
А ввечері мені зателефонувала Мілана, все щось кричала на мене і зовсім не хотіла чути якихось пояснень. Я лиш сказав що заїду до неї завтра і тоді ми зможемо спокійно все обговорити.
Коли я приїхав до неї, думав заодно й з Петром поспілкуватись, але його в домі не було. Я пояснив сестрі що сталось і чому я так вчинив, вона ніби то зрозуміла.
Ще я попросив її подумати на рахунок Петра, він вже точно не зміниться і найкращим рішенням буде розійтись з ним, поки де чогось не натворив. Та й узагалі, Мілана хороша жінка і явно заслуговує бути щасливою.. А не терпіти все своє життя такого як Петро. Страшно аж уявити що буде коли у них діти появляться.
