Історія не з приємних. Та сусідка Оксана розповіла її мені за чашкою чаю, бо дуже вже хотіла п0жалітись. Думаю, і вам переповім, можливо, стане уроком.
Оксани мама живе у селі. Вона вже старша, проте догляд їй не потрібен. Іще сама собі раду дає. Жінка постійно їздить в село. Доглядає за домом, мамою. На подвір’ї допомагає чи на городі щось зробити.
Також пенсію забирає, бо трапляється у селі, що гроші викрадають. То ж мамі залишається трохи дрібних на всякі потреби, а загалом пенсія їде з Оксаною в місто.
Гроші вона сестрі Орисі віддає. Та їх відкладає, наче б то на похорон. Усе-таки , гроші і так мамі не потрібні. Їй усе Оксана купляє.
Проте, сусідка моя не образилась би отримати хоч трохи звідти. Як би там не було, та на дорогу вона постійно витрачається. Окрім того, продукти, воду, навіть комунальні послуги, хоч там і мізерні суми, сплачує Оксана.
Та от Орися ніколи нічого не виділяє. Каже, що то мамині гроші. Для неї й стоятимуть. Хоча сама кілька раз зізнавалась, що звідти бере, коли на що не вистачає і покласти назад не має звідки.
Ну Оксана ніколи нічого й не вимагає. Їздить та й їздить, бо то все-таки її мама. Вона виконує свій обов’язок, доглядає за нею. І хоча збоку це нечесно виглядає, та сусідку справді це не ображало і не хвилювало.
Проте, нещодавно її думки змінились.
Обмовилась якось Орися, що віддає усі гроші своїй онучці, бо їй не вистачає, щоб купити машину. Коли ж Оксана уточнила що ж тоді з похороном буде і чи Ліза ті гроші поверне, то сестра відповіла, що якось оплатиться. Нема біди.
Оксана просто оторопіла. Звісно ж вона була проти. Усі ці роки вона постійно витрачала усі зароблені гроші на маму, а її гроші забрала онучка, яка навіть не приїде, щоб навідати прабабусю. Оксана вирішила висловити свою думку, та у домі сестри усі дуже вороже до неї поставились.
Закінчилось тим, що сестра вигнала з дому жінку і сказала, що більше не хоче її знати. Оксана надто здивована не була. Вона знала, що цього можна очікувати.
Вийшло так, що того ж вечора потрібно було їхати їй у село до мами. Тому Оксана зразу ж вирушила в дорогу. Та на душі було так гірко, що після першого ж запитання мами як справи, вона гірко розплакалась. Розповіла усе, що сталось. Мама була шокована.
Вона не очікувала такої підлості від рідних. Оксані сказала забирати усі наступні пенсії собі і нізащо не віддавати сестрі. Мама також була ображена, що Орися та її діти й онуки майже не навідуються у село. Тому й не хотіла, щоб вони забирали усі її пожитки.
Оксані було ніяково. Та вона так і зробила. Після того Орися ще кілька раз дзвонила і сварилась, хотіла, щоб виплати і далі до неї поступали. Чомусь вона вирішила, що це її прямий обов’язок.
Коли побачила, що на сестру нічого не діє, зібралась з онукою і в село поїхала. Почала мамі на Оксану жалітись. Думала, що підтримку знайде. А ще понамовляла трохи. Та мама сказала старшій дочці негайно забиратись з її дому і більше не приїздити, щоб на сестру намовляти. Вона навіть чути нічого поганого про Оксану не хоче.
Отак і залишились родичі ні з чим. Хто зна, якби цього не робили, може сусідка моя їм би ще й пробачила і допомогла. А так, залишились при своїх інтересах.
Тож завжди перед тим як щось робити і на когось намовляти, треба кілька раз подумати. Бо дороги назад може вже не бути.
