Я завжди заздрив тим, у кого теплі братерські чи сестринські стосунки і навіть не розумів як це. У мене є старша на 6 років сестра Олена і ми завжди були чужuми. Вона з самісінького дитинства не хотіла зі мною спілкуватись, тож я й перестав наполягати і бігати за нею, як хвостик.
Минув час, батьки уже покинули нас, тож ми залишились в їхньому домі самі. Я оженився, та батьки моєї Галі жили в Англії, тож я теж вирішив з дружиною будувати життя закордоном. Ми готували довго документи і збирались. За рік нам вдалось виїхати. Моя сестра тоді лише познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком. Весілля вони не думали робити, хотіли лише розписатись. Ми, звісно, мали по частці в тому домі.
Олена перед від’їздом почала мене просити, щоб я переписав свою половину на неї. Вона нічого не планувала робити з домом, просто так буде спокійніше. Та й коли я там, то їй легше буде з документами і з усім. Я погодився впринципі. Чому б мені відмовляти? Сюди найближчим часом я не планував повертатись. Щоправда, дружина уже була вагітна. Та сестра казала, коли виникне потреба, вона мою дитину завжди радо прийме. Тож я не хвилюючись зробив що потрібно було.
Минуло трохи часу. У нас виросла донечка Юлія. Сестра з нами зв’язку не підтримувала. Та у соцмережах я мав її контакти. Сталось так, що дочці потрібно було приїхати, щоб здати екзамени і екстернатом закінчити саме українську школу.
Я тоді звернувся до сестри. Вона ж казала, що у будь-якому випадку виручить. Та от відповідь мене шокувала. Дочку мою вона прийняти не може. Сама народила двох синів за цей час. Окрім того, продала будинок. Чоловік її покинув, тому вона не могла його утримувати. З дітьми купила за ті гроші квартиру невеличку. А решту грошей витратила, щоб якось прожити. Після цього ми з дружиною не знали як вчинити. Мали звісно не мало збережень. Відкладали на чорний день.
От поговорили трохи. Довго вагались. І таки згодились. Більшу частину грошей відправили сестрі. Сказали, щоб Олена викупила батьківський дім. Зараз наша Юля гостює в Україні. Сестра теж знайшла роботу, все налагодилось. Та найбільше гнітить те, що моя Олена не звернулась, коли було потрібно, не попросила допомоги, не порадилась. Невже я все життя для неї чужий?
