Соломія не вірила в кохання з першого погляду, та й в кохання загалом. Причиною цього послужив перший невдалий шлюб. Соломія була дуже довірливою дівчиною, котру легко було обкрутити навколо пальця, взяти від неї все потрібне, а потім зрадити, обманути та покинути. Саме так зробив її колишній чоловік Ігор. Він був успішним та багатим, вмів гарно говорити та залицятися. Соломію він зустрів у кафе, власником якого був особисто. Почав дарувати їй дорогі подарунки, говорити приємні компліменти та запрошувати на побачення.
Дівчина повелася на його красиві слова та коли він освідчився, впевнено погодилася. Після весілля почалося справжнє пекл0. Ігор часто дозволяв собі не ночувати вдома, мав к0ханку, ображав дружину не лише образливими словами, але й підлими вчинками. Він буквально перетворив її на свою служницю, котра мусила з самого ранку подати смачний сніданок, покірно сприймати всі гулянки чоловіка, виконувати його вказівки.
Часто до Соломії на домашній телефон дзвонили різні невідомі особи жіночого роду, розпитувати де Ігор та представлятися його дівчатами. Коли Соломія пробувала почати розмову про це, чоловік вдало віджартовувався, мовляв, вона у нього, звичайно, єдина та неповторна , а все решта – її багата фантазія. Та Соломія чітко розуміла, що диму без вогню не буває. Соломія була просто зручною та вигідною для Ігоря. Де ж йому ще відшукати тиху сумирну жінку, котра без зайвих слів та звинувачень сидітиме вдома та ковтатиме гіркі образи.
Останньою краплею для Соломії стало те, що вона побачила на власні очі. Коли жінка прийшла до кафе, де керував Ігор, побачила його за столиком з якоюсь дівчиною. Вони не тільки обіймалися, але й цілувалися. Після того вона тихо зібрала речі та стала чекати приходу чоловіка, щоб повідомити про те, що йде від нього та попросити розлучення. Та треба було, мабуть, тікати швидше, а не дочікуватися приходу колишнього коханого. Ігор так сильно її п0бив, що Соломія з численними ушкодженнями потрапила до лікарні. Там вона відлежала цілий місяць. Ігор щодня приходив, ледь не на колінах благав простити його, говорив, що на нього щось найшло.
Соломія, добра душа, в цей раз теж пробачила чоловікові. Їй навіть на якийсь момент здавалося, що все змінилося. Ігор почав сам просити їй в ліжко сніданок, готував смачну вечерю, сам прибирав у квартирі, дарував золото, давав багато грошей на походи по магазинах. Та все одно в Соломії на душі було неспокійно. Вона знала та усвідомлювала, що якщо він зробив таке раз, то потім неодмінно повторить.
Про дітей жінка навіть чути не хотіла, хоча Ігор наполягав, щоб та народила йому саме сина. Коли Соломія казала, що про стать не домовляються, Ігор грізно дивився, стукав кулаком по столу та навіть не хотів чути нічого лишнього. Таки Ігор добився свого. Соломія була на третьому місяці вагітності, коли чоловік знову появився на горизонті з черговою пасією. Соломія на цей раз побачила їх у метро зовсім випадково. Хоча досі жінка навіть гадки не мала, що маючи власне авто, Ігор користується іноді метрополітеном.
Соломія сиділа в кімнаті та довго обмірковувала, що ж їй далі робити. У неї не було ні власного житла, ні роботи, ні стажу. Адже всі ці роки жінка сиділа вдома та виконувала примхи власного чоловіка. Коли Ігор тихенько відкрив ключем двері квартири, Соломія ледве вимовила:
– Ігорю, зрозумій мене правильно. Мені неприємно бачити тебе з чужими жінками. Якщо я тебе чимось не влаштовую, просто скажи. Я піду негайно. Не хочу, щоб мене зраджували, принижували. Ти зачіпаєш мене за живе. Я ношу під серцем нашу дитину, в той час, як ти розважаєшся з іншими дівками. Соломія гірко розридалася. Ігорю було байдуже на сльози дружини та її промову. Він просто різко відповів:
– У тебе вже, мила моя, виходу немає. Куди ти подінешся сама одна, та ще й вагітна? Сиди тихо та не рипайся.
Соломія мала лише один вихід – поїхати у кучеряве село до бабусі, бо батьків у неї вже не було. Та Соломія зовсім не знала, чим вона там буде займатися та як роститиме дитину ще й біля старенької. У жінки зовсім не було подруг, бо з домашніми клопотами вона просто не встигала з ними навіть зустрічатися. Хоча був один варіант ще – успішна та енергійна колишня однокурсниця Анна, з якої вона дуже рідко, та все ж таки спілкувалася.
Соломія не довго вагалася та набрала Аню. Та була дуже рада чути її. Домовилися зустрітися в кафе неподалік дому Соломії. Аня вислухала всю розповідь Соломії та сказала:
– Чому ж ти раніше мені не зателефонувала? Я б таких негідників своїми руками б…От чесне слово. Чоловік повинен бути чоловіком, а не от таким, як той Ігор. Значить слухай мене уважно, коли його не буде вдома, ти збираєш речі та переїжджаєш до мене, – Аня записала на листку свою домашню адресу.
– Якось незручно, – ніяково відповіла Соломія.
– Все зручно, дівчинко моя. Незручно – жити в таких муках, як ти зараз.
Наступного дня Соломія зробила все саме так, як їй сказала Аня. Ігор довго їй телефонував, намагався розшукати, та все марно. Соломія щасливо народила сина Олега. Так вона й продовжувала мешкати в Ані.
Якось одного дня, коли Аня була вихідна, Соломія попросила її посидіти з малим, щоб хоча б сходити на манікюр. Подруга радісно погодилася. Соломія йшла до майстра та на сходах метро загубила рукавичку. Раптом почула голос незнайомця:
– Раптом не ваша рукавиця, пані?
Коли Соломія озирнулася, то побачила красивого високого чоловіка. Мило посміхнувшись, подякувала та забрала рукавичку. Після того вони ще раз перетнулися у супермаркеті, потім – в аптеці. А після того познайомилися та вже сиділи вдвох у затишному кафе.
Тепер Соломія знає, що таке бути щасливою. Знає, як це, коли тебе цінують та люблять. Орест виявився дуже добрим та порядним чоловіком. З Соломією у них народилася ще дівчинка, а Олег навіть не підозрює, що виховує його нерідний батько.
Ігор за цей час так багато та часто приймав алк0г0ль, що Аня розповідала, що зараз він проходить лікування в реабілітаційному центрі.
