Що Батьківщина, то як рідна матір

Тарас навчався у восьмому класі. Він дуже полюбляв читати історичні книги, романи, повісті. Найулюбленішим уроком хлопця була історія України та всесвітня. Тарас не раз, коли перечитував новий параграф, уявляв навіть себе на місці завзятих козаків, що брали участь у різних боях. Хлопець дуже поважав свого старшого вителя з історії Бориса Глібовича.

Учитель був справжнім педагогом від Бога. Таких дуже мало, що віддають себе повністю улюбленій справі. Борис Глібович з таким ентузіазмом викладав кожен урок, так цікаво подавав інформацію, що навіть самі ледачі учні з захопленням його слухали. Рідко бувало таке, щоб хтось не був готовим до його уроку або відмовлявся відповідати. Діти з нетерпінням щотижня чекали історії.

Борис Глібович дуже любив рідну країну, народ, поважав традиції та звичаї. Він прищеплював це своїм дітям змалку. Усі національні свята святкувалися в родині з належною повагою. Борис Глібович також у школі був передовиком. Він ніколи не змушував когось робити так, як хоче, проте вмів делікатно  переконати людину у своїх словах. Вишиванка давно стала національним атрибутом у сім’ї вчителя та в шкільній родині. Яке це було миле видовище, коли усі збиралися, одягнені в національний стрій та подвір’я школи майоріло синьо-жовтими кольорами!

Борис Глібович також дуже гарно співав. Тому деколи свої уроки він навіть розпочинав з гімну. Урочисто поклавши руку на серце, голосно виспівував та заохочував учнів. А коли наближалися різдвяні свята, то навіть приносив до школи гостинці та частував не лише колег, але й дітлахів. А на Великодні приносив багато яєць та розмальовував їх з учнями різними орнаментами. Про кожен орнамент він знав окрему історію.
Борис Глібович постійно повторював, що країна, в якій ти народився, то як рідна мати. Де б ти не був, та вона душею завжди поруч з тобою, оберігає тебе та ніколи не зрадить. Та найголовніше, щоб ти не забував її. Чоловік не намагався нав’язати свою думку чи змусити любити, але доносив та пояснював все настільки правдиво та щиро, що неможливо було не зацікавитися.

От так і з Тарасом сталося. Борис Глібович навіяв йому лише хороші асоціації про рідну країну, історію, мову та пісні, звичаї та обряди. Хлопець навіть не вагався після школи зі вступом -пішов на історичний факультет педагогічного університету, щоб гідно продовжувати добру справу свого наставника серед молодих людей. Прагнув якнайбільше посвятити майбутніх учнів у минуле Батьківщини, дати можливість дізнатися про знатних людей, що збудували наш край та дали можливість зараз жити тут. З Тараса вийшов хороший вчитель з ґрунтовними знаннями, відкритим серцем та чуйною душею.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Що Батьківщина, то як рідна матір