Тамара з Наталею дружили з раннього дитинства. Дівчатка жили поруч, ходили в одну школу, на погулянки, мали багато спільних знайомих та тем для спілкування. Хоча вони досить відрізнялися характерами, та, здавалося б, доповнювали одна одну.
Тамара завжди любила бути в центрі уваги, організовувала різні вечірки в школі. Дівчина не дуже добре вчилася, проте її витягували організаторські здібності. За це вчителі лояльно ставилися до учениці та закривали очі на численні прогули уроків чи не добрі знання. Тамара вправно маніпулювала цим, бувши ще змалку улесливою дівчинкою з хитринкою.
Наталя була повною протилежністю подруги. Ніколи не приходила до школи непідготовленою, часто пропускали шкільні танці, соромилася галасливих компаній та уваги хлопців. Хоча дівчина була, наче з картини: густе каштанове волосся, виразні карі очі та пухкі губи. Та однокласники не особливо звертали на неї увагу: дехто вважав дивакуватою, а інші просто не помічали навіть її присутності.
Дівчата підростали, закінчили школу. Кожна з них здобула освіту. Тамара закінчила ПТУ, а Наталка омріяний ВНЗ на факультеті журналістики. Минав час, подруги все ще досить тісно спілкувалися. Першою вийшла заміж Тамара, завагітніла від однокурсника і змусила його одружуватися, бо хіба гоже дитині без батька рости? Чоловік виявився сумирним та послушним, то весілля зіграли через місяць.
Сказати, що Тамара та її супутник були щасливі – важко. Жінка народила прекрасного голубоокого хлопчика, але показала себе не лише поганою матір’ю, але невірною дружиною. Частенько Тамару бачили в нетверезому стані у барах, клубах в обіймах різних чоловіків. У той час малям опікувався рідний тато, який щоразу закривав очі на витівки жінки.
Наталка з заміжжям не поспішала. Отримала диплом, знайшла хорошу роботу, а тут і залицяльник появився. Елегантний, розумний та врівноважений молодий чоловік відразу запав у душу дівчині, тому зі ствердною відповіддю не барилася. У Наталки народилися двійнята-дівчатка. Жінка вміла створити сімейний затишок та тепло, дарувала ласку та любов донечкам і чоловіку.
Якось задзвенів телефон і Наталки, почула радісний голос Тамари:
-Подруго, ти не забула, що завтра наш день – 8 березня? Ми так рідко бачимося, анумо на келих вина?
-Тамаро, я так рада тебе чути. Можливо, ти права, так затягнули діти та домашні турботи, що не пам’ятаю, коли востаннє з тобою говорили відверто. О 6 будь в мене.
Наступного дня ввечері вигляд Тамари трішки спантеличив подругу. Дуже коротке плаття, височезні каблуки, вульгарний макіяж, проте Наталка нічого не сказала. Вони сіли в таксі та вдвох поїхали у кафе. Спочатку все йшло спокійно, добре, але Тамара занадто часто наливала собі у бокал. Через якийсь час вона комусь зателефонувала, Наталка не надала цьому уваги. Та через пару хвилин за їхній столик підсіло двоє незнайомих їй чоловіків.
Наталка встала з-за столу, здивовано дивлячись на подругу та швидко вийшла з кафе. Приїхавши додому, жінка про все розповіла чоловіку, не могла навіть подумати, що заміжня Тамара, мама маленького синочка, витворяє таке за спинами рідних.
Зранку у Наталки знову роздався дзвінок від Тамари. Вона довго дивилася на телефон, та все ж наважилася взяти слухавку. Почула голос чоловіка подруги:
-Ти навіщо у кафе двох чужих мужиків привела? Свого замало чи ще не нагулялася? Щоб більше я не бачив ноги твоєї біля Тамарочки.
Наталка навіть не встигла рот відкрити та щось відповісти. Аж потім виявилося, що Тамарин чоловік усе дізнався, що жінка відпочивала зовсім не в жіночій компанії. Але подруга виявилася брехункою, сказала, що то ідея Наталки була продовжити вечір з іншими чоловіками.
Після того Наталя отримала сотні повідомлень від подруги з вибаченнями, говорила, що так треба було, щоб зберегти родину, що в неї росте син і без чоловіка нікуди. Та Наталка вже не звертала уваги. Вона назавжди перегорнула цю сторінку та забула про існування такої людини.
