Ангеліна так різко реагувала на будь-яку критику у свою сторону, що неодноразово сварилася через це з рідними та друзями. Вийшло у життя так, що в жінки залишилася стара бабуся, котру не було кому доглядати. Батьків Ангеліни не стал0 давно, а сім’ї вона не мала. Лише брат з сестрою, проте ті проживали за кордоном. Тому спілкувалися виключно телефоном з Ангеліною, та й то всі дзвінки завершувалися конфліктами, бо жінка не вміла адекватно приймати якісь зауваження.
Бабусю в гер1атричний будинок Ангеліна не здавала лише з тієї причини, що хотіла успадкувати її велику трикімнатну квартиру. Вона ніколи та нікому старалася не говорити цього вголос, проте ніхто ж не дурник. Ангеліна до того всього була надто емоційною та нетерпеливою. А стареньку потрібно було годувати з ложки, мити, переодягати, підрізати нігті. Жінка гидувала все це робити.
Якось сусідка почула страшні крики у квартирі бабусі. Як виявилося, стареньку знудило прямо на килим. Замість того, щоб спокійно прибрати все, Ангеліна лементувала, як скажена. Сусідка взяла її попід руку та сказала:
– У тебе все добре з головою? Їй дев’яносто чотири роки. Ти чого кричиш на весь під’їзд? Тут для тебе потрібна допомога медична.
– Та відвали ти від мене. Я й сама знаю, що мені робити, – Ангеліна вирвалася з рук сусідки та побігла сходами донизу. Та пішла до квартири старенької та хутко прибрала все. Після цього розповіла брату та сестрі Ангеліни про випадок, контакти яких сусідка мала. Для бабусі найняли доглядальницю, а добру внучку більше не підпускали ні на крок.
