Син у Ірини Володимирівни був ще той пр0йдисві1. Все життя виховувала його одна. Відсутність батька старалась компенсувати матеріально. Всі забаганки Олега виконувались. Навіть діти із заможних сімей не завжди отримували те, чого Олег добивався одним лише поглядом. Працюючи бухгалтером на великому підприємстві, налагоджувала зв’язки, які потім ставали в пригоді.
Минали роки, Олег дорослішав, але надія на те, що мама нарешті зможе видихнути і відпочити від думок, як заробити гроші, танула з кожним днем. Як не старалася напоумити сина, йому ніяк не хотілось залишати своє безтурботне життя. Роботу все ніяк не міг знайти, а точніше — не хотів працювати за копійки. Та і для чого йому про щось турбуватися, якщо мама і так пристойно заробляє.
Довго думала, як допомогти йому взятися за голову. Ідея прийшла разом з новою працівницею на фірмі. Ну так вже сподобалась Ксеня Ірині Володимирівні, що вирішила звести її зі своїм сином. То додому попросить допомогти занести документи важливі, то під приводом свята на каву до себе запросить. Так і познайомила молодих. Переживала, щоб сподобались одне одному і не повірила своєму щастю, коли вони повідомили про одруження.
— Нарешті вже відпочину, – говорила на роботі дівчатам, — Піду на пенсію і буду онуків няньчити, а молоді вже хай думають, як далі жити.
Відгуляли весілля і стали звикати до своїх нових статусів. Ксеня переїхала до чоловіка, чому Ірина Володимирівна була дійсно рада. Ще одна пара жіночих рук в домі ой як потрібна була. А щодо роботи – то Олега теж влаштували до себе на фірму. От тільки і посада, і зарплатня у нього були значно нижчими, ніж у його дружини. І якщо вона надіялась, що Олег постарається попрацювати, щоб отримати підвищення, то чоловік тільки щовечора влаштовував довготривалі монологи на тему “Яке життя несправедливе”. А от по факту, і далі жив коштом своєї мами, а тепер ще і дружини.
Звістка про вагітність для всіх стала несподіваною. Ірина Володимирівна одразу ж взялася підбирати імена, якими б вона хотіла назвати онука чи онучку. При кожній нагоді вона старалася підмінити невістку і забезпечити їй повноцінний відпочинок.
Ксенія змушена була часто ходити на лікарняні, тому, що загроза переривання супроводжувала її майже до самих пологів. І тільки Олег і далі продовжував жити своїм безтурботним життям. Вже перед самим народженням первістка він вирішив, що його не цінують на роботі і там він не може розкрити весь свій потенціал, тому звільнився. А от з пошуком нової роботи все ніяк не складалось. А може так і було задумано.
Коли народився синочок, ситуація стала ще більше напруженою. Ксенія пішла у декретну відпустку. Зранку до вечора вона була зайнята дитиною. Про те, щоб хоча б на пів дня виходити на роботу і мови не було. Дитина була дуже хворобливою і вимагала особливого догляду. Олег зранку виходив на чергову співбесіду і повертався пізно ввечері. Кожного разу причини були різними. То знайомого давнього зустрів, то зайшов у кафе зняти стрес.
А от Ірина Володимирівна і далі працювала. Розуміла, що без її зарплатні вони просто не витягнуть. Маленька дитина вимагала значних фізичних і фінансових затрат. І вона прекрасно бачила, що син цим не переймається. А вину в цьому відчувала свою. От і старалася якимось чином компенсувати для невістки брак допомоги від чоловіка. Але сама все ще надіялась, що син візьметься за голову і візьме на себе відповідальність за сім’ю.
