А знаєте, що в цьому світі може бути найг1ршим?
Тільки людська байдужість. Вона вбиває в тобі віру і силу, змушує розчаровуватись та мучитись у роздумах. Насправді, пам’ятайте цю історію завжди, коли хтось проявляє свою незгоду з системою.
Можливо, тоді все складеться інакше.
Була у нас на ринку собака. ЇЇ постійно підгодовували небайдужі, така собі невеличка добра собачка. Ніяких проблем ніколи нікому не приносила. Жила вона неподалік в кущах, там їй будку зробили небайдужі. До речі, прочіпована, значить стерилізована.
Справді, я нікого не захищаю, та мала б гріх брехати, що колись вона когось вкусила. Ніхто навіть не чув голосу цієї собаки. Всі називали її Жулька. Особливо, товаришувала вона зі мною і ще одним чоловіком Олегом. Ми торгували у м’ясних магазинах.
Головне, що всі добре ставились до собаки. Я б не дивувалась, якби її гнали постійно, а отут дуже навіть образливо. Ех… Перейдемо до суті. Сьогодні Жулька прибігла, як завжди, десь в обідній час.
Я вже приготувала старі вирізки, які і так викинули б, а не продавали. От і можна собаці віддати. Я якраз погодувала собаку. Вона побігла до Олега в ряд навпроти. Я відволіклась на хвильку, бо прийшли клієнти. А скоро почула шум, крики і скавуління Жульки. Прибігла й оторопіла від побаченої картини.
Виявилось, що собака просто гарчала на якогось чоловіка, що прийшов на базар. Скажу про свої думки: виглядав він не надто доброзичливим. Ось цей нахаба і почав копати собаку, а його й підтримали деякі.
При цьому ні Олег, який знав собаку і підгодовував завжди, ні решта продавців, що були знайомі її не захистили. І коли я заступилась, теж підтримки не отримала. Скажу чесно. Прикро від цього дуже сильно.
Якби мене там не було, то певно ніхто б і не намагався щось зробити, аби врятувати Жульку. Так і забили б. Зараз собака живе зі мною. І я тішусь, що відрізняюсь від тих жорстоких людей.
