Ми з моїм чоловіком Іваном в шлюбі вже 5 років. Дітей у нас поки немає, але до цього у нас дуже відповідальне ставлення. Тому перед тим як стати батьками вирішили спочатку влаштувати свої кар’єри й вже досягли неабияких успіхів.
Так нещодавно купили гарну та простору двокімнатну квартиру з ремонтом. Плануємо одну з них зробити дитячою, а в іншій нашу спальню. Тепер спілкуємось з фахівцями та проходимо обслідування, щоб спланувати вагітність і народити здорову дитинку.
Декілька тижнів тому коханий повідомив, що до нас в гості приїде його старий друг. Начебто той планує переїхати у наше місто, працювати тут і винаймати квартиру. А поки він попросився у нас декілька днів переночувати. В принципі, я була не проти й не могла відмовити Івану прихистити друга.
Ось так у нас поселився Роман. Перші два дні все було чудово – гість чемно поводився й нікого не притискав. Ми поселили його у майбутню дитячу кімнату та надали усе необхідне. Він ходив на співбесіди та відчайдушно шукав роботу, але нічого не виходило.
Я думала, що він переїжджає вже маючи робоче місце, бо шукати міг й віддалено. А так виходило, що поки Роман жив за наш рахунок, у нашій квартирі та удавав інтенсивний пошук робити. Чому удавав? Бо навіть я сама підшукувала і знаходила чудові вакансії, які друг коханого одразу забракував.
Хіба так поводиться людина, якій терміново потрібна робота? Думаю, що ні.
Тому після тижня такого спільного проживання у мене почали здавати нерви. Чому ми повинні забезпечувати чужу людину, поки та відпочиває у нашій же квартирі, в той час, як самі зранку до вечора працюємо? Та й Роман став себе все нахабніше поводитись. Я вже змучилась прибирати за ним, постійно стояти в черзі у власний же туалет та дивуватись, куди зникають продукти з холодильника.
Якось ми сиділи за вечерею і я спитала у гостя, скільки він ще планує у нас жити. Та конкретної відповіді не почула, все жалівся, що на роботу не беруть, або пропонують малу заробітну плату. Тоді й сказала “Може, якщо не виходить, то потрібно повертатись назад у своє місто?” Ну а що, скільки можна нас притискати, треба міру знати.
Роман на це нічого не відповів, а коханий легенько штовхнув мене, щоб я не бентежила гостя.
Ще якийсь час потерпіла і вирішила серйозно поговорити з Іваном на цю тему. Наші стосунки дуже змінились з появою Романа у наші квартирі. Ми навіть припинили намагатись завагітніти, оскільки я приходила з роботи вимучена, ще й повинна була зготувати їсти на всіх та прибрати. Вже мовчу про те, що гість був просто усюди й ніякої інтимності у квартирі не виходило.
Коханий вислухав мене та пообіцяв поговорити зі своїм другом. І я щиро сподівалась, що на цьому наші проблеми закінчаться. Але Роман якось зумів вмовити Івана пожити у нас ще трохи.
Я просто в ярості й тепер не знаю, коли це вже нарешті закінчиться. Можливо ви підкажете, як витурити з хати такого вже набридливого гостя і при цьому не посваритись з коханим?
