Нещодавно до нас в під’їзд переїхала сім’я ромської національності.
Як це часто буває усі пенсіонерки почали встановлювати додаткові замки на двері, не залишали відкритими вікна, навіть коли було дуже спекотно. Окрім того, коло проходили повз Раміну свої сумки пригортали близько до себе і оглядались.
Я спочатку теж не дуже дивувалась людям. Усе-таки всім відомо, які біди від циган бувають. Та одного разу я погубила на дорозі речі. Пакети були важкі і яблука просто розсипались з пакета. От нова сусідка і допомогла мені. Так і розговорились.
Виявилось, що вони з чоловіком дуже довго і важко працювали. Він ремонтував машини, а вона спілкувалась з клієнтами і за дітьми приглядала. Нещодавно вдалось відкласти трохи грошей і відкрили свій бізнес. Він дуже успішно функціонує і дає прибуток, за який і вдалось придбати у розтермінування це помешкання.
Раміна бачила, як ставляться до них сусіди і дуже хотіла хоча б з кимось потоваришувати. Усе-таки, їй трохи самотньо вдома самій. Вона у декреті сиділа. Хоча звикла увесь час бути в роботі.
Ми дуже потоваришували після цього випадку. Щодня зустрічались після цього, спілкувались. І я тепер зрозуміла, що в жоден стереотип не можна вірити. Бо це може добряче образити образити людину.
Все-таки, несправедливо усіх прирівнювати одне до одного. Тим паче за національністю.
Кожна людина унікальна і неповторна. І за ментальними рисами ніколи не визначиш характер. Не всі французи самозакохані, не всі іспанці емоційні, і не всі цигани крадії.
