Чи можна постійно розпоряджатись життям своєї дочки? Варто розуміти, що діти – це як тимчасовий проєкт. Не можна їх приватизовувати і використовувати, смикати за ниточки, як у лялькових виставах. Діти – це люди і вони здатні жити самі.
У мене сусідка є, яку звуть Олександра Дмитрівна. Чудова жінка, в минулому вчителька. Рано пішла на пенсію, як тільки змогла. Вона з тих небагатьох вчительок, які вважають, що не можна до скону ходити до учнів, бо почнеш ненавидіти свою роботу, а діти – твій предмет. Завжди мені імпонувала життєва позиція Олександри Дмитрівни. Та був у неї один недолік. Дуже вже прив’язана до своїх дітей.
Спочатку вона не дозволяла їм зовсім нічого, бо ж вчительські діти. Хіба можна поводити себе якось не так, як годиться. Та й що люди скажуть? А от далі почалось ще гірше. Діти дорослішають. Їх треба відпускати від себе хоча б трішки. І з кожним роком Олександру Дмитрівну це хвилювало.
Діанка – її старша дочка. Зараз дівчині 17. Є ще старший на 4 роки син Віталій.
Дівчина нещодавно просто вразила жінку. Сказала, що виходить заміж. Хлопчик у неї дуже хороший. Я бачила їх кілька раз. Знаю, що він із заможної родини, старший на 6 років. Красивий освічений юнак. Має хорошу роботу.
Завжди до Діанки приходить з красивими букетами. І заможні свати – хороші люди, порядні. До Діанки ставляться, як до рідної дочки. Щиро, спокійно, з любов’ю. Та Олександрі Дмитрівні це зовсім не подобалось. Вона вороже поставилась до хлопця одразу ж. Доньку відпускати вона була не готова, тому всілякими інтригами і брехнями таки зруйнувала їхню пару.
Вона постійно брехала кожному з них по одинці, влаштовувала між молодими людьми сварки, а після цього підтакувала ображеній дочці.
Так минали тижні і місяці. Між Діаною і хлопцем стосунки ставали все гіршими.
До весілля вже навіть починали підготовку, дату визначили.
Та Олександрі Дмитрівні таки вдалось все зруйнувати.
Дочка страждала дуже якийсь час, а жінка тішилась, що все вдалось. Дивно звісно було таке чути. Сусідка приходила навіть до мене похвалитись. Та що ж казати…
Сім’я не моя, втручатись не хочу. Та от життя – така штука. Все повертається бумерангом. І дуже іронічно доля помстилась Олександрі Дмитрівні.
За час, допоки жінка плела інтриги проти нареченого дочки, сина зовсім попустила. Був він людиною м’якотілою, нещасною. Чоловік Олександри Дмитрівни рано помер. Тому Віталій прикладу хорошого мужчини в житті не мав. Прокинулась мати вже досить пізно. З сином відбувалось щось страшне. За цей час він зв’язався з поганою компанією. Там боргів понабирав, вже й з дому почав речі виносити цінні. Добре, що борги не надто великі. І став наркозалежним, що стало найжахливішим ударом для люблячої матері. Вона вже й не знала що робити.
Отак часом буває, жінка управляла життям однієї дитини, хоча іншій дуже потрібна була підтримка. Тепер Олександра Дмитрівна розплачується за свої гріхи.
