У мене свекруха шиє на замовлення. Уже давно цим займається, з молодості. І в неї дуже добре вдається.
Кожного дня, як розповідав чоловік, з самого ранечку і до пізньої ночі мама не відходила від швейної машинки. Колись займалась робою вдома. Бо грошей не було. А потім відкрила своє ательє. Має найману працівницю, але в більшості працює сама, бо дуже це любить.
Мені здавалось, що у нас прекрасні стосунки. Ніяких конфліктів за 7 років знайомства не виникало. Одного разу, дала їй дві пари дитячих штанців, вона швидко з усім впоралась. Я була задоволена результатом.
За деякий час попросила пошити сарафан на перший клас для дочки. Та вона чомусь не дуже поспішала. Я мала надію, що їй все ж вдасться встигнути до події. Та й вона запевняла, що все буде готово і нікуди не потрібно звертатися. У результаті ми в останній вечір бігали по магазинах, щоб купити хоч щось дитині на Перший дзвінок.
Я не хотіла сваритись зі свекрухою. Проте, звісно ж сказала, що це несерйозно. І я б хотіла, щоб таке більше не траплялось.
Жінка сказала, що нічого нікому не винна. І треба було уважніше слідкувати за термінами. Я надто пізно віддала тканину.
Тоді ми таки посварились серйозно.
Прийшла одного разу вона в гості без попередження. А я на кухні з подругою розмовляю по телефону. Якраз про цю ситуацію згадую.
Так вона залетіла на кухню, почала кричати, мене звинувачувати. Висувала претензії, як я смію її роботу обговорювати з чужими людьми.
Я тоді була шокована. Навіть якийсь час не спілкувалась зі свекрухою.
Та звісно ж всі ми люди. Пізніше якось змирились з існуванням одна одної. Все наче добре було.
Вона навіть сама запропонувала забрати деякі дитячі вишиванки та речі перешити. Бо діти швидко ростуть, а нові речі не хочеться викидати. Я була дуже рада такій пропозиції.
За тиждень я під дверима квартири знайшла пакет на якому написано було «невістці». Подумала оце жінка швидко впоралась.
Відкриваю пакет, а там усі речі повністю знищені. Порізані, порвані, брудні. Аж у руки бридко взяти. І ще одна записка: «Це тобі за те, що не цінуєш чужу працю».
Я була настільки шокована, що тут і казати нічого.
Як такою злопам’ятною жінкою можна бути? Навіщо це все? Якби ж ще це мої речі були. А там ж був одяг її рідних кровиночок. Вперше бачу таку неадекватну поведінку на власні очі. Ще й старшої, досвідченої жінки. Звісно більше я зв’язок з нею не підтримую. І чоловік теж, він сам так вирішив.
Хто у цій ситуації неправильно чинить? Мені здається, тут і думати нічого.
