Моя свекруха неп0гана жінка. Проте, не у ставленні до мене. Чомусь здається, що одразу мене не полюбила. Та, мабуть, хтось скаже, що я придuраюсь.
Насправді, вона дуже любить чистоту. І я скажу вам, що те не замазура. Батьки завжди виховували мене охайною і всі оточуючі такою вважали.
Потрібно просто зрозуміти.
Іноді справді можуть з’явитись важливіші справи за прибирання. Нічого страшного не станеться, якщо пилюку витерти не в суботу, а у понеділок до прикладу. Зате, можна встигнути за цей час вирішити робочі питання, щоб звільнити наступні вихідні для дітей. Чи отримати хорошу угоду, гроші з якої все одно ж кладуться у сімейний бюджет. При тому, що чоловік заробляє менше.
Та ще й жаліється на те, що не йому дуже важко і він весь час пахає. Проте, робота сидяча і не вимагає якихось фізичних та розумових зусиль. Проте, звісно свекруха синочка пожаліє в першу чергу. А в невістки все не так. І найбільше її докорів саме за прибирання. Хоча живемо ми у моїй квартирі, яку батьки допомогли купити ще у студентські роки. Та от свекруха…
Приходить, як господиня без попередження. Постійно проводить ревізії. Зате коли я прошу допомогти з дітьми посидіти, то у неї постійно справи. Та це неважливо. Ніхто нікому нічого не винен. Це зрозуміло. Я ніколи не вимагала якоїсь допомоги. Лише у крайніх випадках. Проте, таке ставлення цієї жінки до мене та мого помешкання обурює. Іноді так буває, що прибереш ввечері, а вранці вже пилюка збереться мінімально. Так вона перше, що робить це біжить до меблів.
Я кілька раз намагалась спокійно з нею все обговорити, пояснити свою позицію. Просила чоловіка підтримати і пояснити все своїй мамі. Не вийшло. Вони об’єднались і повстали проти мене. Почали обоє спочатку перевіряти, критикувати.
Далі почались жорстокі висловлювання та коментарі, образи. Ніхто мене не розумів. Я кілька раз з дитиною просто тікала з дому. Їхала до батьків, а вони живуть в іншій області. Я кожного разу думала, що не повернусь. Та все ж поверталась. От остання така ситуація була минулого тижня. Два дні тому чоловік вблагав приїхати додому. Я зараз сиджу і обдумую усе, що зі мною відбувається. Хотіла подавати на розлучення та не знаю чи варто. Передати мій стан на словах дуже важко.
Що порадите? Як вчинити у цій ситуації?
