Нещодавно у мого чоловіка був ювілей – 30 років і я цілий рік думала над тим, як відсвяткувати та як здивувати коханого. Переважно він не дуже любить такі заходи та сюрпризи, але в честь свого ювілею, дав мені добро робити все, що хочу.
Я спілкувалась з багатьма організаторами, підбирала найкраще місце та вже уявляла, яке чудове свято вийде. Планувала запросити багато гостей – усіх друзів коханого та найближчих родичів. Навіть запрошення розіслала та насолоджувалась останніми днями підготовки.
Проте, за тиждень до свята, мені зателефонувала свекруха й запропонувала свою допомогу. В принципі, лишні руки мені б не заважали, тому з радістю прийняла цю ініціативу. Тоді я навіть не думала, чим це обернеться для мене.
Повністю її ввела в курс справи та розповіла про свої плани, одразу ж Марія Василівна почала вводити свої корективи та пропонувати нові ідеї. Це було ні до чого, адже до свята залишалось зовсім мало часу й щось виправляти чи переробляти не було коли. Та мама коханого була дуже наполеглива.
Якщо ви вже взялись захищати її, то зрозумійте, що я краще знаю свого чоловіка і цей день планувала цілий рік. А зауваження свекрухи типу “це буде надто дорого”, “навіщо ресторан, якщо можна вдома відсвяткувати”, “фотозона?- це лишнє” чи “потрібно покликати ще тітку з сім’єю та двоюрідного брата” були зовсім не доречними. Вона забракувала кожну мою дію та ідею і це дуже дратувало. В якийсь момент я не витримала й попросила не заважати мені. На що та одразу побігла жалітись на мене своєму синові.
Звісно, я не мала наміру зриватись на свекруху, але допомога у моєму розумінні виглядає інакше. А оскільки вона по-своєму подала цю інформацію моєму чоловікові, то я ще й винна залишилась і була змушена далі співпрацювати зі свекрухою. Проте, дослухатись до її ідей не стала – робила як вважала за потрібне. Тоді вона ніби об’явила мені війну й за моєю спиною почала все переробляти. Та я була настільки зайнята, що цього навіть не помітила.
Тому уявіть моє здивування, коли на святі з’ясувалось, що фотозону та музику скасовували, меню змінили, ще й для чогось запросили зовсім не знайомих нам людей. Я просто кипіла – все було не так, як планувалось і гарне, веселе свято перетворилось на звичайнісінький родинний обід. Піддавшись емоціям, висварила Марію Василівну, накричала на неї та багато чого наговорила. Ні про що не шкодую, адже я дуже довго це планувала, а вона прийшла і все зруйнувала.
По вигляду коханого бачила – йому також не дуже подобається те, що відбувається. Тому я вирішила виправити ситуацію і “викравши” свого чоловіка, пішла з ним в інший ресторан. Ми були лише вдвох – романтична вечеря, свічки, вино і тортик з нагоди свята.
Потім коханий зізнався, що саме так він і хотів відсвяткувати своє 30-річчя. Хоч я й злилась на те, що заплановане свято не вийшло через свекруху, проте була рада, що чоловік в результаті залишився задоволений. А з Марією Василівною після цього не підтримую зв’язок і ще тримаю на неї образу, все-таки не потрібно було їй влазити у мою підготовку.
