Вам теж здається, що серце не обирає в кого закохатись: ровесника, молодого чоловіка чи зовсім зрілого? Що ж, можливо і так, та скажу, що трапляється різне.
Найчастіше, так, як у моїй історії.
Різниця у віці – це велика перешкода.
Іноді є люди, які залишаються дітьми незважаючи на вік, водночас, є діти, що надто швидко дорослішають, але…
В більшості ми – це ми… Тому треба обирати своїх ровесників.
Хоча б розумово та ментально. А йтиметься про батьків мого чоловіка.
Насправді, він попросив написати про це мене. Адже, можливо така історія стане повчальною для когось. Важливо не впадати цілковито у романтику і завжди мислити тверезо. Такий секрет щасливого заміжжя.
Хоча в батьків мого чоловіка не так все трапилось і вони швидше приклад як не треба робити.
Але і в їхньому сімейному житті є світлий та добрий момент. У них з’явився чудовий син.
Отож, моя свекруха Олександра Сергіївна була старшою за свого чоловіка на 9 років. Одружились вони, коли Петру Дмитровичу виповнилось 23.
А жінці, як ви вже зрозуміли, на той час було 32. Ми щасливі знати, що спочатку вони дуже кохали одне одного.
Власне їхні батьки були проти цих стосунків. Проте, здавалось, що Саші й Петру нічого не могло завадити.
Вони стали на ноги і таки одружились наперекір долі і своїм родинам. Вже за два роки мали синочка Артема (це мій чоловік, як ви розумієте). Проте, потім щось пішло не так. Певне та закоханість розвіялась разом із романтикою і залишився лише обов’язок.
А на таких почуттях сім’ю зберегти складно.
Минали роки, чоловік розумів, що він з дружиною живе у різних світах. Їй вже давно хотілось стати сімейною людиною, сидіти вдома і не перейматись світом.
А Петру хотілося таки гуляти, насолоджуватись життям і аж ніяк не перейматись дорослими турботами. Він своє ще не відгуляв. Тому, й зрадив, на жаль. Просто так, не через те, що з’явились нові почуття. Просто старі погасли.
З дружиною було нецікаво, щоправда батьком Петро Дмитрович є хорошим, так мій чоловік завжди каже.
Що ж, я сподіваюсь, тепер ви розумієте. Ніякими почуттями не змінити того, що розділяє людей. Як би не було жаль, потрібно розуміти чим все закінчиться.
Потім свекруха зі свекром розлучились, Артемові на той час було 12 років. Хоча він не засмучений. Каже, що так батьки змогли не страждати і побудувати кожен своє щастя. Я з ним погоджуюсь, і хоч цієї помилки могло не бути одразу, проте тоді я б не мала такого хорошого чоловіка. За це і вдячна долі.
