– Ти розумієш, Тарасе, це як ніби любов до рідної матері, неймовірно ніжне почуття, котре неможливо навіть повністю словами описати та передати, – так трепетно розповідав Остап, що можна було подумати, що він говорить про кохання до якоїсь дівчини. Проте справа торкалася мови. Звичайної української мови, котрою Остап сказав перше слова «мама», говорив та навчався у школі, згодом – в університеті. Тепер він розмовляє нею в сім’ї та на роботі. Це не те, що фанатизм, а просто – любов до національного.
Коли Остап приїхав до Швеції на конференцію з філософії, він виступав саме з питанням мови. Підіймав цю тему не лише тому, що неймовірно обожнював рідну культуру, звичаї та традиції, але й намагався поширити її у всьому світі. Просто, щоб люди знали про таку країну, як, до прикладу, Великобританія чи Китай.
Як приємно було Остапу, коли один швед підійшов до нього, потиснув руку після виступу та промовив:
– А вас звати так само як, легендарного гумориста Остапа Вишню? Я навіть збірку його собі придбав, коли востаннє з робочим візитом побував в Україні.
Остап широко вирячив очі на іноземного колегу, бо навіть ніколи подумати б не зміг, що тут знають про таких українських діячів.
– Так, не дивуйтеся, бо ще я полюбляю читати Франка, Українку, Тичину, Сосюру та інших. А от недавно книгу «Тигролови» придбав, хочу розпочати читання, коли трішки більше вільного часу появиться.
Остап повертався додому цілком задоволений проведеною конференцією. Адже його праця та колег не проходить марно. Світ дізнається про нас!
