Своєму батькові я обіцяла плaтити гідні гроші, якщо він буде допомагати мені з сином. За додаткові фінанси він зміг дозволити собі харчі та смаколики. Йому і жити стало веселіше, наче помолодів наш дідусь. А тепер тато відмовляється сидіти з онуком, бо змінились обставини у його житті.

Вже десять років, як не стало нашої матусі. Діти давно роз’їхались, батько залишився сам. Тяжко йому було жити одному в спогадах, та з часом він потрошку звик. Родичі до тата приїздили тільки на свята, бо всі працювали та завжди були заклопотані, хоч і жили недалеко один від одного.

Коли мій син пішов в перший клас, наше життя змінилося. Треба було його відводити до школи та забирати, готувати обіди, а потім вести на гуртки. В садочку він цілий день був при ділі, я його забирала пізно ввечорі після роботи. Тепер пів дня у сина були вільними.

Шукаючи вихід з цієї ситуації, я зателефонувала своєму  батькові, запропонувала йому гроші, якщо він буде допомагати мені  з сином. Тато спочатку сумнівався чи впорається, та після моїх вмовлянь погодився.

Роки брали своє, але батько ще був дуже активний, він все своє життя був людиною відповідальною і люблячою. З роллю дідуся він теж гарно впорався. Разом з онуком робили домашнє завдання, ходили на прогулянку, гралися та відвідували гуртки. Син мій був задоволений такою компанією.

Пенсія у батька невелика, тяжко йому було жити на такі гроші самому, тому додаткові фінанси зайвими не були для нього. Кожного місяця він отримував свою платню,  завдяки цьому зміг дозволити собі харчі та смаколики. Ми й до цього намагалися передати татові щось смачненьке, та тут він сам купляв, що йому хотілось.

Відвести сина до школи я встигала до роботи, а батько забирав онука після школи та був з ним до вечора, доки ми не приходили після трудового дня. Йому і самому стало веселіше жити, наче помолодів наш дідусь. Ми з чоловіком також працювали й не хвилювалися за безпеку і дозвілля нашого сина.

Тиждень тому батько нам сказав, що більше не буде приходити до нас. Він був дуже категоричний у своєму рішенні. Виявилось, що поки  дід чекав онука з гуртка, до нього підійшов керівник танцювального колективу й запросив завітати до них. Там танцювали люди похилого віку. Батько ніколи в житті не танцював, а тут так захопився і тепер його не зупинити.

Я була шокована цією новиною. Ну як ми тепер впораємося без батька? Син дуже звик до нього, і мені тепер хоч роботу кидай.

Татуся можна зрозуміти, в нього з’явилися нові знайомі, нові захоплення, розширилося коло спілкування. Та все одно не второпаю, як він так проміняв онука на танці. І як батько тепер буде без додаткових грошей.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Своєму батькові я обіцяла плaтити гідні гроші, якщо він буде допомагати мені з сином. За додаткові фінанси він зміг дозволити собі харчі та смаколики. Йому і жити стало веселіше, наче помолодів наш дідусь. А тепер тато відмовляється сидіти з онуком, бо змінились обставини у його житті.