Гордій був лікарем. Точніше мав диплом про медичну освіту. Його батьки були дуже заможними людьми, тому сміло могли забезпечити синову якісну та дорогу освіту та дати дорогу в життя. Саме так вони й зробили, коли не дуже р0зумного сина-двієчника відправили до столичного ВНЗ здобувати освіту медика. Гордій вибрав напрям хірургії. Він собі мріяв, яким відомим стане та буде заробляти багато грошей.
Батько допоміг синові відкрити приватну клініку, де Гордій просто був керівником та єдиним власником, а всю медичну роботу виконували наймані кваліфіковані спеціалісти. Якось Гордій приїхав до батьків з пляшкою дорогого вина, сів на стілець у вітальні, де дивилися телевізор його мама з татом та пафосно сказав:
– А що, вітати сина з його професійним святом вже не входить у ваші обов’язки?
Тоді тато строго подивився на Гордія та так йому відповів:
– Свято хіба на паперах, на дипломі, але не на справі. Ти жодної операції не провів за цей час, не обстежив ні однієї людини. За тебе все роблять інші. Так само як клініку, за тебе відкрили ми. Вибач, сину, але то є гірка правда. Ну, якщо тобі стане легше від цього, тоді вітаю з днем медика!
Гордій глянув з ненавистю на батька, проте вже нічого не відповідав, лише мовчки відкоркував вино.
