Та не переживай ти, ми трішки посидимо, вип’ємо кави й поїдеш до своєї Олі, – сказав Ігор своєму товаришу, який вирішив йому допомогти.

Віталік та Ігор товаришували не так давно – нещодавно одночасно влаштувались в одну компанію і так зав’язалась дружба. Тим паче в Віталіка не було більше знайомих у місті, адже він переїхав сюди з невеличкого містечка близько місяця тому.

Ігор був самотнім, а от у Віталіка була дівчина, з якою вони орендували квартиру. Хлопцю вдалось знайти роботу одразу, а Оля все бігала по співбесідах та їй ніяк не щастило. От і сьогодні пішла на чергову зустріч, а потім по магазинах – ну так вона сказала коханому. Тож хлопець не надто поспішав додому, а тут ще й Ігор покликав посидіти у кафе – чому б не розслабитись. Так і домовились.

І от сиділи вони, розмовляли й товариш запримітив симпатичну дівчину за сусіднім столиком – вирішив познайомитись. Підсів, поговорив та запросив її пересісти до них – познайомитись ближче. Віталіку це не дуже сподобалось, але куди діватись – тим паче друг давно шукає стосунків і можливо тепер йому пощастить.

Нову знайому звати Катерина. Їй двадцять років і вона саме навчається в університеті. Дівчина багато говорила, сміялась та проявляла неабияку увагу до Ігоря. Віталік же сидів і майже не говорив – чекав, коли вже поїде до своєї коханої. І тут Катя каже йому:

– Ти чому сумуєш так? Зараз прийде моя подруга – познайомлю. Вона доволі симпатична і цікава.

– Та ні, я не знайомлюсь. У мене є кохана дівчина й не хочу, щоб вона дарма ревнувала.

– Та чого ти. А може тобі моя подруга сподобається? Вона от теж має хлопця, але планує йти від нього. Каже, що неперспективний, зануда і взагалі вона шукає справжнього чоловіка. Може ти такий? – сміючись сказала дівчина.

Віталік не знав, що відповісти – на душі було неспокійно. От так би побачила тут його Оля і що б подумала? Як би він пояснив їй, що це все Ігор і він не має бажання знайомитись з жінками. Добре, що тут у місті в нього мало знайомих і ніхто не побачить цього. І в той момент вирішив написати Олі. Дівчина відповіла, що у неї все добре, вона на шопінгу і потім піде до подруги у гості – тому буде пізніше, щоб він не переживав. То ж хлопець вирішив ще посидіти за компанію, підтримати друга. Та з подругою Каті він не збирається знайомитись дуже близько – просто відбуде зустріч і піде додому.

І тут до закладу увійшла подруга Каті. Віталік не одразу побачив її, бо сидів спиною до дверей, а от Ігор занервував. Коли дівчина підійшла ближче, то хлопці аж замовкли – це була Оля, кохана Віталіка. Дівчина була у красивій сукні, нафарбована на високих підборах – виглядала точно не так, якою її бачив зранку хлопець. Їх погляди зустрілись і дівчина почервоніла.

– А от і моя подруга. Я ж казала, що вона красуня. Віталік, знайомся – може й забудеш про свою кохану, – почала жартувати нова знайома.

– Та спасибі, ти була права – про свою дівчину я точно вже забуду, – сумно сказав хлопець.

– От бачиш, я ж казала, що вона тобі сподобалась.

Оля так і стояла як вкопана і не могла сказати й слова.

– Олю, що ти як не своя. Сідай, знайомся з хлопцями – якраз знайдеш заміну своєму зануді. Уявляєте, її хлопець не дозволяє так вдягатись, бо каже, що це вульгарно. Та щоб хтось вказував мені, що я маю робити? От я і кажу їй – посилай його подалі й не думай, – ніяк не могла заспокоїтись Катя.

– Правильно каже, хай посилає. Правда, Олю? – сказав Віталік.

Хлопець встав і пішов геть, залишивши всіх й далі сидіти за столом. Катя не розуміла, що не так, Оля сіла і розплакалась, а Ігор пішов за товаришем.

Коли Оля прийшла додому, то її речі вже були зібрані. Дівчина не знала як все пояснити своєму хлопцю та й що тут можна пояснити? Віталік її й слухати не буде. Може й правильно зробить. Вона розуміє, що вчинила негарно, але вона не могла інакше. Дівчина завжди прагнула кращого життя, а цього не варто чекати з Віталіком. Він не є поганий хлопець, але він занадто стабільний, не прагне більшого й вважає, що великі гроші йому не потрібні. Їх погляди на життя занадто різні, тому може все це й на краще – розійтись без зайвих пояснень.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Та не переживай ти, ми трішки посидимо, вип’ємо кави й поїдеш до своєї Олі, – сказав Ігор своєму товаришу, який вирішив йому допомогти.