Я виріс в 1нтернаті. Мені важко було зрозуміти, що таке сім’я. Та здається, що занадто прив’язуватись до батьків теж не надто добре.
Після інтернату я важко і довго вчився. Зміг вступити на бюджет. Після університету довго пахав, міняв роботи заради досвіду. Пізніше вдалось влаштуватись на хорошу роботу. До цього я орендував кімнатку за копійки в однієї бабусі.
Та тепер все змінилось, я зміг орендувати хороше житло в центрі і навіть трохи відкладав на своє помешкання.
За 3 роки я познайомився з дівчиною.
Вона одразу ж мене причарувала. Я зрозумів, що ні з ким іншим бути не можу і не хочу, довго бігав за Мар’яною. Дарував квіти, подарунки. Вона спочатку не хотіла й дивитись в мою сторону. Та коли я отримав посаду заступника у фірмі вона змінила думку.
Моя заробітна плата була дуже гідною. Але й працював я теж не мало. Приходив пізно, часу на прогулянки і спілкування з Мар’яною не було. Проте, її таке влаштовувало. За кілька місяців таких стосунків я запропонував їй розписатись і жити разом.
На моє здивування, навіть не довелось вмовляти. Вже за тиждень ми разом снідали в моїй квартирі. Та ту я відчув на собі великий вантаж. Відколи, почалось наше подружнє життя з’явився хтось третій.
Батько дівчини був вдівцем. Він жив у не надто хороших умовах. Працював за копійки, хоча здоров’я дозволяло знайти хорошу працю. Та ще й не старим був. Проте, мабуть, лінивим.
Він щодня приходив до нас їсти, дивитись телевізор, бо свій взагалі продав. Я спочатку співчутливо відносився та пізніше таке мені набридло зовсім.
До того ж, ви не уявляєте, як нагло він захотів вирішити свої проблеми. Мені таки вдалось накопичити на квартиру. Я купив житло в центрі і зробив невеличкий ремонт.
Зараз ми жили в цій квартирі. І тут приходить нещодавно до мене Мар’яна, коли я готував вечерю. Почала підлещуватись. Я вже вивчив таку поведінку, розумів що чогось проситиме. Виявляється, тато дав їй хорошу пропозицію, а відмовити вона не може. Все-таки, рідний батько. Що ж їй було робити. Прийшла мене перед фактом ставити, бо питанням це не назвеш.
Виявляється тесть вирішив продати свою квартиру. За ті гроші придбає собі машину і таксуватиме. Ну а от з житлом проблеми звісно.
Тому він дочці й вирішив на шию сісти. А точніше зятеві. І переїхати до нас зібрався. Я спочатку своїм вухам не повірив, а потім звісно ж відмовив.
Дружина зі мною вже тиждень спілкуватись не хоче, навіть кілька раз у тата ночувала. А я не розумію, чи справді я такий бездушний. Та мені здається, що я не маю терпіти в своїй квартирі, на яку чесно заробив, усіх родичів жінки.
Як гадаєте, хто в цій ситуації несправедливо чинить?
