Зараз на вулиці багато безпритульних. З багатьох причин вони опинились там. Хтось став жертвою аферистів, хтось пропив своє майно, а когось виселили “родичі”. Ми не завжди можемо дізнатись причину, проте, зазвичай нам хочеться допомогти таким людям.
Я теж допомагав бездомним. Проходячи поруч, старався кинути монетки, або дрібні гроші в коробку, яка майже завжди стоїть поруч з цими людьми. Але після одного випадку більше ніколи цього не роблю.
Одного дня я повертався з роботи. На одній з вулиць сидів чолов’яга, приблизно п’ятдесяти років. Як я й казав, завжди кидав йому трохи грошей. На мої питання, чому не шукає роботу, чоловік відповідав, що має хворі ноги і йому важко ходити. А гроші, тратить лиш на їжу. Я вірив в його слова, бо нам невідомо в якій ситуації ми опинимося завтра, тому треба робити добро поки можемо.
Чомусь мені захотілось перевірити куди він тратить ці кошти, отримані від перехожих. В якийсь момент, чоловік з хворими ногами хутко піднявся та попрямував в магазин зa алкоголем. Ця ситуація мене дуже розчарувала. Наступного дня, я сказав йому, що бачив, як той спускає гроші не на їжу, а на випивку. Чоловік намагався запудрити мені мізки розповідями про своє складне життя, проте, мені не цікаво було це слухати.
З того часу я не даю гроші безпритульним. Не подумайте, що я жадібний, або що. Тепер мій принцип полягає в іншому. Коли бачу безхатченка та маю можливість, питаю, яку їжу їм придбати. Зазвичай, вони просять пляшку молока та булочку, або консерви. Але тепер я знаю, що даю цим людям те, що їм справді потрібно.
