Я з ранніх літ був готовим до створення сім’ї. Дуже хотів гарну, люблячу дружину-господиньку і мінімум двоє дітей. Хотілось донечку і сина. Після закінчення сільської школи переїхав до міста.
Тут я жив у гуртожитку і навчався, а коли зміг знайти хорошу роботу, а з цим мені якось одразу пощастило, то взяв кредит.
Вдалось знайти дуже вигідні умови і я зміг швидко придбати квартиру. У 28 в мене вже було житло, машина, стабільний дохід. Не вистачало лише сім’ї. І я познайомився з прекрасною дівчиною Кариною.
Вона була молодша на 6 років і родом з міста. Та це мене не тривожило. На той час я вже втратив матір. В селі залишався лише батько. Тому їздив я туди не часто, хоча навідувати намагався, щоб самотньо не було. Карина знайомитись не хотіла.
Зате зі своїми батьками мене познайомила одразу ж і вони здались мені дивними. Я звісно нічого нікому не казав.
Просто згадую це своє перше спостереження. Згадав я його недаремно.
На перший погляд вони здавались адекватними.
Все-таки у всіх свої таракани в голові. Що мені до того. Але далі я це розумів. Ми одружились з Кариною і народили донечку Галинку. Я не переповідатиму всіх нюансів, проте батьки дружини вже встигли здивувати не раз.
А тепер вони заявили, що розлучаються. Квартира їхня належала тестю і звісно пані Ганна переїхала до нас. А куди їй ще подітись. Жили ми втрьох у моїй однокімнатній квартирі, хоча й просторій. Пізніше мати залізла в нашу спальню.
Вона ніби допомагала з онуком Карині. Я спав на кухні сам. І спочатку мирився. Та потім обурився. Ми не дійшли згоди і я поїхав до батька.
Минуло 4 дні і слідом за мною приїхала Карина з дочкою. Сказала, що вже не може жити з матір’ю і вона поводить себе неадекватно. Ми зараз тут, в селі, відпочиваємо і готуємось чинити опір.
