Тарас та Тетяна жили по сусідству. Їхні батьки дружили давно, тому діти гралися часто разом, бували один в одного у гостях. Потім їх віддали в один дитячий садок в одну групу, бо були однолітками. Після садку Тарас і Таня до однієї школи пішли теж в один клас. Всюди та завжди були разом. Їх називали «нерозлийвода».
Роки минали дуже швидко. Тарас та Таня були випускниками. Батьки вітали їх зі слізьми на очах з успішним завершенням школи. Здавалося, що тут їхні шляхи розійдуться. Таня обрала для себе професію вчителя, а Тарас – програміста. Проте вони заздалегідь домовилися, що квартиру винайматимуть разом.
Тарас приніс величезний букет троянд Тані та вручив на випускному вечорі. Таня була справжньою королевою балу: хороша зачіска, плаття по фігурі, туфлі на високих підборах. Коли побачила Тараса у гарному костюмі та з квітами в руках, то розридалася. Він тихенько прошепотів дівчині на вушко:
– Танечко, я кохаю тебе. Не хочу ніколи розлучатися. Ти – найдорожча людина, з якою я б хотів провести усе життя. Лише дай знати, чи ти прагнеш цього ж.
Таня пронизливим поглядом дивилася на хлопця. А той в голові вже прокрутив сотні раз, що вона відмовиться. Таня ствердно кивнула головою, обійняла Тараса та відповіла:
– Я теж люблю тебе. Звичайно, я згідна зі всіма твоїми словами. Ми ніколи не розлучимось.
Наступив вересень. Тетяна та Тарас поїхали до іншого міста. Навчання проходило легко та цікаво для обох. Жили вони теж добре. Щоранку Тарас намагався готувати сніданок для коханої дівчини, проводжав її на пари, а потім швидко біг до свого університету. Вони радилися з будь-яких причин, допомагали один одному, підтримували. Багато гуляли по незнайомому ще місті, веселилися та насолоджувалися кожним днем.
Та якось раптово Таня дуже замкнулася в собі. Стала менше часу проводити разом з Тарасом, попросила його не проводити її до університету. Тарас в такій напрузі жив уже місяць та не розмів зовсім, що відбувається. Він боявся починати першим які-небудь розмови, щоб не почути чогось недоброго. Таня здалася першою. Одного вечора після пар прийшла на кухню та покликала Тараса:
– Я закохалася. Вибач, будь ласка.
– У мене закохалася уже вкотре? – засміявся Тарас, бо не усвідомив, що дівчина говорить за когось іншого. За що ти просиш вибачення?
– Ні… Його звати Ігор. Він мій одногрупник. Поруч з ним я подивилася на світ іншими очима. Він такий особливий… Не такий, як всі.
– Як це так? Ти ж тоді на випускному обіцяла, клялася…Ти що зрадила мені, Таню?
Тарас такими жалібними очима дивився на кохану та не вірив всьому сказаному. Таня не витримала, вийшла з кухні та зачинилася за собою двері. Наступного дня Тарас зібрав усі речі та з’їхав з квартири. Через декілька днів до Тані переїхав жити Ігор.
Дівчина якось так швидко забула про Тараса, не телефонувала, отримувала нові враження поруч з новим коханим. Та якось їй зателефонувала подруга та розповіла, що ходять плітки, що Ігор має іншу. Таня лише посміялася, проте закрадалися різні думки. Вона прямо запитала хлопця про це, на що він відповів:
– Так і є. Вибач, так буває у житті. Я переїхав до тебе, бо мене якраз тоді вигнали з квартири. А тут ти з пропозицією, ну не відмовлятися ж, якщо щастя само йде до тебе в руки. Таня, я завтра виїду з квартиру. Дозволь ще сьогодні переночувати.
Тетяна просто сиділа нерухомо. Вона набрала Тараса, розридалася, все розповіла. Просила вибачення, щось ляпала, щоб знову зійтися, бути разом. Тарас лише тихо прошепотів в трубку:
– Таня, у нас було все. Ти мала кохання, турботу, ласку, тепло. Ти хотіла нових вражень? Отримала. Ти зрадила мене раз попри всі свої обіцянки, то можеш зробити це ще і ще. Я не хочу відчувати болю. Не дзвони сюди більше.
У телефоні роздалися гудки. Тарас поклав трубку. А Тетяна до пізньої ночі сиділа на кухні та думала, як бути далі…
