Тільки після нашого одруження з Сергієм я побачила в ньому те, чого раніше не помічала, й тепер не знаю як жити

Одружилися ми з Сергієм місяць тому й тільки зараз я зрозуміла, за кого насправді вийшла заміж. Він страшенний егоїст та дуже ревнива людина, яка не дає мені нормально жити.

Коли ми зустрічалися, то мені не було помітно цих рис в характері мого хлопця, через те, що наші відносини були на відстані й бачилася ми один раз у два місяці, й то, це був день або два. Потім Сергій запропонував мені вийти за нього заміж та переїхати жити в його місто, на орендовану квартиру. Не знаю, що тоді мною керувало, та я погодилась.

На новому місці мені було важко знайти роботу, й мій наречений сказав мені, що його кохана не повинна працювати, а має бути берегинею домашнього затишку. Тоді мені це здалося прикольним і я погодилася з думкою Сергія, та стала домогосподаркою.

Весілля як такого у нас не було, ми просто розписалися і все. Після того, як я стала офіційною дружиною, мій коханий почав диктувати мені свої правила.

Він каже, що мені не можна без його відома виходити кудись з дому, або ж не порадившись з ним робити якісь покупки. Начеб то ж гроші заробляє він, то й розпоряджатися ними – тільки його право.

Не подобається мені й те, що їжу я повинна готувати тільки таку, яку він хоче. Мало того, Сергій вегетаріанець, тому тепер й мені неодмінно треба стати такою. А я ж люблю м’ясо, й чому мій організм повинен страждати через його переконання?

Пожалітися комусь мені теж не можна, та я й боюсь… Він перевіряє мої дзвінки та соціальні мережі. А ще встановив на мій телефон програму, щоб бачити моє місцеперебування. Та йти мені, по правді, в чужому краю нікуди, я тут нікого не знаю. Батьки ж мої далеко, в іншому місті й розказувати їм це все мені б не хотілося.

Скажіть мені, це слово «заміжжя» завжди передбачає такі дивацькі правила? А як же вижити в таких відносинах і де це обіцяне сімейне щастя? Чи це воно і є?

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Тільки після нашого одруження з Сергієм я побачила в ньому те, чого раніше не помічала, й тепер не знаю як жити