«Тобі що, шкода для сім’ї, чи що? Сім’я повинна бути на першому місці!». Зазвичай цю фразу я чула від свого батька.
Коли я вчилася у школі, мені було чотирнадцять років, я запалилася бажанням почати заробляти гроші сама. Чомусь мені було страшно про це поговорити зі своїми батьками та я намагалася знайти собі роботу в інтернеті.
На жаль, я так і не виконала бажане, тому що кожен раз чула другу головну фразу батька, а саме «від тебе зараз потрібно тільки навчання». Стало прикро від цього, адже в такому віці я дійсно усвідомлювала, що гроші не заробляються просто так, а великими труднощами, тому мені було соромно брати гроші у мами й саме тому я вирішила заробляти гроші сама.
Так я і прожила п’ять років з думкою про самостійний заробіток, поки мені не виповнилося вісімнадцять років та я не пішла до коледжу на програміста. У групі в мене були однолітки, які вже працювали, хтось на пошті, хтось створював сайти та малював логотипи на замовлення, хтось продавав свої вироби, а хтось виконував домашні завдання за гроші для інших студентів чи школярів. Кожен заробляв як міг й моє бажання знову з’явилося.
На цей раз я радилася зі своїм одногрупником, подругою та бабусею. Потрібно було почати з оформлення карти для виплат, яку я знову-таки боялася зробити. Я думала, що мої батьки не схвалять це й будуть лаяти. Поводилася як маленька дівчинка. Але я все ж змогла це зробити й далі почала шукати собі роботу.
До пори до часу мої батьки й не здогадувалися, що їхня молодша дочка вже у всю шукає роботу. Але про це трохи пізніше, поки я була в пошуках, тато в якийсь момент перемикнувся на мою старшу сестру, їй двадцять чотири. Навчається у Харкові на технолога, отримує стипендію та паралельно працює в кафе.
– Слухай, ти ж заробляєш вже, чому не ділишся з сім’єю? Я один повинен приносити гроші чи що? Не порядок!
Моя сестра мовчала, поки їй не набридло слухати це все й сказала, що буде надсилати на карту батька певну суму. Той заспокоївся, коли вона почала це робити, а потім сказав:
– А навіщо ти мені гроші надсилаєш? Я тебе про це не просив.
Дивно, правда? Але сестрі навіть легше від цього стало, нарешті зможе заробляти гроші тільки на себе.
Через деякий час у мене вийшло знайти собі роботу в інтернеті. Я виконувала замовлення на логотипи. Сиділа день і ніч, щоб зробити все у найкращому вигляді. Коли я розповіла батькам про цю роботу, вони відповіли, що все це маячня та мене просто кинуть на гроші.
Цього не сталося та я почала заробляти пристойну суму грошей. Я змогла собі дозволити те, що мені мама забороняла купувати. Тато це теж помітив й почав розмовляти зі мною в тому ж тоні, як з сестрою, додаючи при цьому «поки ти живеш з нами, ти повинна підтримувати бюджет сім’ї всіма силами. А краще взагалі всі гроші віддавати, ти ще мала для того, щоб їх витрачати. Ти не розумієш ще всіх цих тонкощів».
Сперечатися з ним було марно, я піддалася та постійно віддавала гроші у сімейний бюджет. Батьки говорили мені, що гроші будуть збиратися на ремонт літньої кухні. В результаті ніякого ремонту не було й немає досі. Куди гроші діваються, я взагалі не маю ніякого поняття, поки не почула мамину розмову з її подругою:
– Так, Свєтка теж почала заробляти нарешті, хоч якийсь толк від неї є. У нас тепер більше грошей, ніж було раніше. Чоловік тільки працював, тепер й дочка приносить гроші в сім’ю.
– Ну ви молодці. Не те, що у мене, син нероба. А куди ж ви гроші збираєте?
– На поїзду до Італії. Завжди мріяла там побувати. А кухня почекає, все одно наша молодшенька нікуди не дінеться, їй нікуди з’їжджати.
– Так ось воно що… – прошепотіла я сама собі, — поки я через піт, кров та сльози працюю, день і ніч за ноутбуком сиджу, віддаю не малі гроші на ремонт кухні, батьки вирішили вчинити по-іншому.
– А, ще Людкі треба нову квартирку прикупити. Вона, бідолаха, сидить в тому гуртожитку, не може нормальне місце проживання собі підібрати. А у нас з батьком тепер гроші є, допоможемо їй.
Як же мені було прикро. Просто словами не передати. І це сім’я? Невже в родині потрібно ось так от брати й користуватися моїми зусиллями, щоб в результаті допомогти моїй сестрі, а мені заборонити будь-що купувати собі на свої ж гроші під приводом того, що я «ще маленька. Я не доросла до того моменту, коли зможу грамотно та, головне, правильно розпоряджатися грошима». Це не чесно!
З того моменту, коли я підслухала цю розмову, моїм рішенням було більше не давати й копійки батькам. Нехай роблять що хочуть, а я хочу бути незалежною від них, хочу навчитися заробляти більше та, врешті-решт, дати собі можливість купити собі все, що захочу.
