На десятиріччя після закінчення школи ми вирішили зібратись усім класом, аби посидіти, поговорити трохи. З деякими однокласниками я досі підтримую спілкування, з деякими поруч живу, тож бачимось із ними також. Але побачити всіх разом, згадати все, як було, як ми вчились і веселились в школі хотілось.
Замовивши столик у барі, ми домовились на певну годину. За хвилин всі почали збиратись. Ми сиділи, розмовляли, пригадували вчителів. Дехто із однокласників не прийшов, але нас зібралось і без того 24 людини, тому поговорити було про що. Більша частина людей зовсім не змінились. Але був у нашому класі такий Денис, з якого всі завжди сміялись та дражнили. Він був таким собі маминим синочком, до якого вона приходила майже щоперерви та розпитувала, як там пройшов урок (вона працювала вчителькою у нашій школі).
Та якось спонтанно біля нашого столика з’явився молодий чоловік. Вбраний був у дорогий гарний костюм, гарна фігура, і тільки по лицю я зрозуміла, що це Денис, та й то не відразу, адже у школі він ще був геть худим та з проблемною шкірою, а зараз став дуже симпатичним.
У школі з нього сміялись усі, хто міг, дівчата обзивали його “здохликом” та “маминим синочком”, хлопці грубше до нього відносились, а тут таке…
У всіх, хто його найбільше ображав, відвисла щелепа від подиву, адже той, хто був набагато гіршим за них, став у сто разів кращим.
Денис у школі хотів дружити із дітьми, але ті його відштовхували, адже він постійно все розповідав мамі, що дуже дратувало однокласників. А зараз ніхто навіть і не наважився пожартувати із нього.
Виявилось, що Денис власник мережі закладів харчування, одружений вже 5 років і має трирічного сина.
За весь час, що він сидів з нами, ніхто і слова образливого не кинув у його сторону. Він посидів близько годинки і пішов додому. Ми також довго не засиджувались, і за години дві — три після Дениса зібрались розходитись, але коли ми попросили рахунок, то офіціант, який обслуговував нашу компанію, сказав, що власник закладу все оплатив.
Офіціант не назвав його імені, але всі ми добре зрозуміли хто це був…
Денис має стати для усіх прикладом, адже хоч його не прийняли його однолітки, він не зламався, а пішов далі.
