Як виявилось, в моєму житті ще не було по-справжньому важkих ситуацій, доки не трапилось це.
З дружиною ми разом ще від першого курсу університету. Ми були однокурсниками та щодня зустрічались на лекціях. Вона мені одразу сподобалась. Через кілька тижнів я наважився до неї підійти й почати розмову. Так і закрутилися наші стосунки.
Через два роки, після закінчення другого курсу, я запропонував їй одружитись, бо зрозумів – це саме та людина, з якою я хочу провести все своє життя. Я очікував, що вона від радості кинеться мені на шию і розцілує. Але так не сталось. Мені здається, мій вчинок зовсім її не зворушив. Вона погодилась, але без ж0дних емоцій. Щоправда, попросила зачекати до закінчення університету, бо батьки не хочуть, щоб вона відволікалась на щось, окрім навчання. Саме тому з сім’єю вона мене не знайомила, і продовжувала казати їм, що хлопця у неї немає.
Отримали дипломи, одружились. Вона одразу кинулась будувати кар’єру. А я з багатодітної щасливої сім’ї. Мені пощастило з дитинства бачити добрий приклад, тому на все життя я засвоїв, що найважливіші у світі – ті, хто щодня чекає тебе вдома. Все, про що я мріяв – кохати, бути коханим і виховувати з найдорожчою людиною не менше трьох дітей.
Дружину, здавалось, завжди цікавила тільки робота. Зранку вона йшла в офіс, ввечері приходила з повною сумкою документів та до пізньої ночі займалась їх опрацюванням. В рідкісні моменти, коли нам вдавалось побути разом, ми збирались у подорожі або планували, куди поїхати.
Зараз ми разом вже 13 років. Обоє успішні, живемо в достатку, маємо і житло, і 2 автомобілі, і депозит у банку на майбутнє.
Але моя найбільша мрія досі не здійснилась. Кожного разу, коли я починав розмову про дітей, дружина gратувалась. Мовляв, невже я сам не можу зрозуміти?! Тільки закінчили університет, без роботи, без грошей, без стабільності, які діти? Тільки почали нормально заробляти, зараз піти в декрет і 8тратити посаду – туnо. Тільки-но міцно стали на ноги, можемо дозволити собі об’їздити цілий світ, і треба це зробити, доки молоді, дітей можна й пізніше.
Я погоджувався: «Так, вона має рацію. Можливо, якщо я перестану на неї тиснуmи своїми розмовами про вагітність, вона сама захоче дитину? Або випадково завагітніє. Треба частіше влаштовувати романтичні вечори з продовженням». Доки одного вечора, поспіхом шукаючи важливий документ, я не знайшов mаблетки, які стояли якомога далі від усіх інших. Запам’ятав назву, зайшов у інтернет… Проmизаnліgні.
Мені треба було заспокоїтись, перш ніж іти на розмову з дружиною. Спитав її про це цілком спокійно, але зрештою ми перейшли на підвищені тони. В розпалі с8арkи вона kинула мені: «Я взагалі-то ніколи не хотіла народжувати! Все, про що я мріяла – успішна кар’єра, визнання і подорожі у кожну країну світу. А твої діти мені тільки все 3іnсуюmь!».
В одну мить мій світ було 3руйновано. Я не знаю, як бути далі: йти від жінки, яку кохаю, в пошуках тієї, яка народить мені омріяних дітей, чи n0х0ваmи свою мрію і залишитись із дружиною, яка стільки років мене 0бманювала? Я давно би вже пішов, якби так сильно не кохав…
