Хоч я народилась у селі, та вже понад 10 років живу у місті – тут я закінчила університет, вийшла заміж та народила донечку. І мені пощастило, що в мене чоловік не тільки мене любить, як і я його, але й добре заробляє, тож наша сім’я живе в достатку. І саме тому, що у мене є можливість – я допомагаю своїй родині. Батькам купую продукти, які вони собі не можуть дозволити: м’ясо, рибу, фрукти, солодощі та ще багато іншого. Інколи допомагаю їм з ремонтом чи купую щось з техніки.
І от якось, перед поїздкою у село до рідних, я прибирала, впорядковувала одяг і зрозуміла, що маю багато гарних речей, які я вже не ношу. Та й з Діанки купу одягу залишилось – хорошого, фірмового. Спочатку я думала викинути, але пригадала, що моя двоюрідна сестра Марія, яка живе по сусідству з моїми батьками, нещодавно народила доню – думаю дитячий одяг їй не буде зайвим, тим паче сім’я у неї не дуже має достаток. Спакувала повні сумки одягу ще й іграшок, якими моя донечка не грається та й свої речі прихопила – привезла сестрі. Думала вона мені подякує, але не тут то було.
Спочатку вона була незадоволена, що дуже багато сумок, що їй тепер треба буде переглядати те все. І взагалі – навіщо їй ношений одяг. Але все ж побурчавши прийняла подарунок.
Та не встигла я доїхати додому, як вона зателефонувала до мене з криками:
– А що ж це ти, Олю, мені старі іграшки принесла? Там же не усюди є деталі. Та й одяг для дитини має якісь плямки та покошлатився. А ті сукні, що ти мені привезла взагалі не модні. Пошкодувала мені щось нове купити? І це людина, яка має гроші – не думала, що ти така скупердяйка. – сказала і поклала слухавку.
Я була шокована – замість подяки, я ще й вислухала все це. При тому, що одяг для маленької Ангелінки був у гарному стані (декілька речей з невеликими плямками, але то такий одяг для дому), а сукні я минулого року носила. Тепер я зрозуміла чому мама не радила давати одяг Марії – вона просто невдячна.