Мені батьки ще раніше подарували велику 3-кімнатну квартиру. Дохід у мене був нестабільний. Тож, щоб хоч якось полегшити життя, я вирішила пускати в одну з кімнат орендарів.
І хоч здавалось, що умови не найкращі: проживання з господинею все-таки. Але охочих було багато. От я й прийняла дівчинку. На 7 років молодшу від мене. Діана була студенткою. Гарна на перший погляд дівчина.
Вона з перших днів здалась дуже охайною, спокійною. Лишнього слова чи звука я від неї не чула. Кілька днів ми жили просто прекрасно. Я давно з такими порядними людьми не мала справи.
Та одного разу я не змогла знайти своїх сосисок. Зовсім не розуміла, що могло трапитись. Стояли собі в холодильнику і раптом випарувались.
І далі ми жили з Діаною душа в душу. Зранку вона йшла в університет. Далі мала підробіток і зустрічалась з подругами. Разом вони робили домашні завдання. Приходила доволі пізно і майже одразу лягала спати.
Та на вихідних я застала її за досить дивним заняттям. Моє печиво вона викинула в пакет зі сміттям і зібралась виносити з дому.
Я звісно ж не так з обуренням, як з цікавості спитала що це вона таке робить і навіщо мої продукти викидає. Так вона до мене такою інтонацією почала звертатись, що я себе винною ще й відчула:
–Ви не розумієте? Це ж тільки спокушає. Нащо це тримати? У мене дієта може? І від місця проживання це не залежить. Я ж не маю страждати.
Що ж. Я більше не сварилась, і її ні в якому разі не виганяла. Та, мабуть, вона більше не витримала такої відсутності підтримки з мого боку. Тому розірвала договір оренди і з’їхала через кілька днів. Що ж я її тримати не збиралась. Бо ще образиться, що спокушаю її у своєму домі своїми ж продуктами.
