У нас чудова велика родина і люди думають, що все так ідеально, бо нам просто пощастило, добре, що ніхто не знає через що нам довелося пройти і як я завдячую дружині та її родині за підтримку моєї мами

Я народився у селі в небагатій родині. Ми не жили у розкоші, але загалом все було непогано, аж поки мені не виповнилося 6 років.

Тато потрапив в аварію і з того часу був прикутий до ліжка. Мамі було важко доглядати його, мене та ще й працювати. Але допомоги чекати не було звідки. У мами рідні не було, а батькові родичі з нами не спілкувалися. Я закінчив 9 класів і подався вчитися у місто, сподіваючись, що зможу заробити копійку і якось допомагатиму мамі. Я навчався в технікумі, працював на двох-трьох роботах, але грошей ледь вистачало на їжу і мамі щось передати. Часто доводилося голодувати або просити у технікумі в їдальні залишки їжі. Так тривало все моє навчання. Я сподівався, що по закінченню, зможу знайти кращу роботу і влаштувати своє життя.

Але нашу родину спіткало нове горе. Батько помер, а його родичі вигнали маму із будинку, бо він належав моїй бабусі, матері батька. Чи то від стресу та горя, чи від чогось іншого, але у мами розвинулася тяжка хвороба і вона потребувала догляду. Я не знав навіть що робити. Звісно, з одного боку було би правильно повернутися в село і доглядати маму, але ж у нас не було де жити. З іншого боку, живучи в місті, я міг більше заробляти. Наша сусідка запропонувала тимчасово взяти її пожити до себе, поки я вирішу як бути.

Саме в цей тяжкий для мене час, я зустрів свою майбутню дружину. Я влаштувався в одну велику компанію прибиральником і одного дня на задньому дворі біля парковки побачив її. Ми розговорилися і домовилися прогулятися, так і почали зустрічатися. Вона довго не розповідала про себе, каже, що боялася мене налякати, бо я їй дуже сподобався через свою щирість. Пізніше виявилося, що вона дочка власника компанії. Ми разом уже 20 років, її родина мене гарно прийняла, хоча я дуже боявся знайомитися з ними.

Більше того, коли її батько дізнався про ситуацію з моєю мамою, він купив їй невелику квартиру в місті, щоб я міг її навідувати. Я вважаю справжнім дивом те, що я зустрів таких прекрасних відгукливих людей, мабуть тільки завдяки їм мама досі жива і має змогу глядіти онуків.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
У нас чудова велика родина і люди думають, що все так ідеально, бо нам просто пощастило, добре, що ніхто не знає через що нам довелося пройти і як я завдячую дружині та її родині за підтримку моєї мами
Червоний камiнь
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.