У нас чудова велика родина і люди думають, що все так ідеально, бо нам просто пощастило, добре, що ніхто не знає через що нам довелося пройти і як я завдячую дружині та її родині за підтримку моєї мами

Я народився у селі в небагатій родині. Ми не жили у розкоші, але загалом все було непогано, аж поки мені не виповнилося 6 років.

Тато потрапив в аварію і з того часу був прикутий до ліжка. Мамі було важко доглядати його, мене та ще й працювати. Але допомоги чекати не було звідки. У мами рідні не було, а батькові родичі з нами не спілкувалися. Я закінчив 9 класів і подався вчитися у місто, сподіваючись, що зможу заробити копійку і якось допомагатиму мамі. Я навчався в технікумі, працював на двох-трьох роботах, але грошей ледь вистачало на їжу і мамі щось передати. Часто доводилося голодувати або просити у технікумі в їдальні залишки їжі. Так тривало все моє навчання. Я сподівався, що по закінченню, зможу знайти кращу роботу і влаштувати своє життя.

Але нашу родину спіткало нове горе. Батько помер, а його родичі вигнали маму із будинку, бо він належав моїй бабусі, матері батька. Чи то від стресу та горя, чи від чогось іншого, але у мами розвинулася тяжка хвороба і вона потребувала догляду. Я не знав навіть що робити. Звісно, з одного боку було би правильно повернутися в село і доглядати маму, але ж у нас не було де жити. З іншого боку, живучи в місті, я міг більше заробляти. Наша сусідка запропонувала тимчасово взяти її пожити до себе, поки я вирішу як бути.

Саме в цей тяжкий для мене час, я зустрів свою майбутню дружину. Я влаштувався в одну велику компанію прибиральником і одного дня на задньому дворі біля парковки побачив її. Ми розговорилися і домовилися прогулятися, так і почали зустрічатися. Вона довго не розповідала про себе, каже, що боялася мене налякати, бо я їй дуже сподобався через свою щирість. Пізніше виявилося, що вона дочка власника компанії. Ми разом уже 20 років, її родина мене гарно прийняла, хоча я дуже боявся знайомитися з ними.

Більше того, коли її батько дізнався про ситуацію з моєю мамою, він купив їй невелику квартиру в місті, щоб я міг її навідувати. Я вважаю справжнім дивом те, що я зустрів таких прекрасних відгукливих людей, мабуть тільки завдяки їм мама досі жива і має змогу глядіти онуків.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
У нас чудова велика родина і люди думають, що все так ідеально, бо нам просто пощастило, добре, що ніхто не знає через що нам довелося пройти і як я завдячую дружині та її родині за підтримку моєї мами