У моєї дружини є старша сестра Соломія. Вона рік після нашого весілля знайшла чоловіка, який за кілька місяців зробив їй пропозицію. Вони організовують зараз весілля, яке відбудеться вже за два тижні.
Ми досить нормально спілкуємось з Соломією. Не скажу, що у нас теплі стосунки, проте ми й ніколи не сварились. Нещодавно дружина принесла запрошення, проте у ньому було лише її ім’я. Мене не запросили.
Дружина пропонувала, що вона може подзвонити і уточнити. Можливо, це якась помилка, та я її зупинив. Звісно ж я не марив тим, щоб потрапити на весілля своячки, навіщо мені це? Та й зрозуміло і так, що мене просто не хочуть там бачити. Тож я спокійно собі погодився з цією ситуацією.
Моїй дружині було менш солодко. Весілля в закладі за містом, година їзди від нас, водійського посвідчення у Аліни нема, а громадський транспорт туди не їде. Та й іти туди без мене вона не дуже хотіла. Дружина опинилась між двох вогнів і не знала що їй робити.
Якщо піде на весілля, то просто сидітиме, навіть не матиме з ким потанцювати, та й добиратись туди проблемно. А чоловіка туди вести не хотіла, щоб не ображати сестру у такий важливий для неї день. Я запропонував, що можу відвезти її і потім забрати. Мене це не образить. Та й дружину покинути у такому становищі я не міг.
Проте батьки Аліни, коли почули цей варіант, звісно ж почали обурюватись. Якщо Соломія не хоче мене бачити, то значить не варто так чинити. Ну що ж. Я сподівався, що вони щось запропонують, та батьки лише більше заплутали ситуацію.
Це весілля лише попсувало нам нерви. Ми вже встигли кілька раз посваритись. Я довго вмовляв дружину все-таки поїхати на весілля. Я не хотів, щоб вона мене картала, що не побачила єдину сестру у весільній сукні.
Потім виявилось, що місце для Аліни навіть не передбачене. Дружка Соломії, їхня спільна з Аліною подруга, розповіла, що сестра не розраховує на прихід моєї дружини. Якщо вона раптом прийде, то у ресторані докладуть стілець. Звісно ж, моя дружина образилась. Аліна сказала, що ні в якому разі туди не піде.
Я все ж переконав її відіслати невеличкий подарунок та квіти, просто символічно, щоб привітати. Та з Соломією і її чоловіком ми більше не спілкуватимемось. Не бачимо сенсу. Усе таки вони нас бачити не хочуть, а не ми їх.
Як гадаєте? Правильно ми чинимо?
