Я думала, що у нашому світі вже немає добрих людей.
Навколо постійні проблеми, печаль, горе. Та нещодавно я переконалась в протилежному.
Після чорної полоси завжди надходить біла. Іноді вона навіть ширша, більша, краща, ніж інші. От і з сусідкою моєю так трапилось.
Олесі нещодавно виповнилось 45 років. Вона мала конкретні проблеми зі здоров’ям, тому отримувала певні соціальні виплати.
Працювати жінка не могла.
Її не підтримували благодійні організації, бо казали, що є й важчі випадки. Може й так. Але вона потребувала підтримки.
Батька у жінки не було ніколи. Мати померла, коли Олесі виповнилось 37 років.
Відтоді вона залишилась зі своїми проблемами сам-на-сам і не знала що робити.
А нещодавно ще й біда конкретна спіткала. В Олесі якісь аферисти квартиру забрали. Вона опинилась на вулиці.
І вже думала, що життя закінчилось. Я тоді запросила її в себе хоч трошки пожити.
Жінка не мала сили якось перечити. У неї не було вибору. Заїхала до мене, проте була геть розбита і сумна.
Вона думала, що її життя – суцільна чорна смуга з горя і перешкод.
Наступного дня сталось дещо дивовижне і фантастичне, бо повірити в це просто неможливо. Наче з кіно. Постукали в обід у мої двері.
Це був якийсь чоловік. Він сказав, що є водієм двоюрідного брата Олесі. Чоловік хоче допомогти родичці, тому запрошує її погостювати у своєму особняку.
До того ж він хоче, аби вона залишалась з ним і він готовий допомагати жінці усім, що треба.
Олеся зараз живе у двоюрідного брата Петра. У нього виявляється великий бізнес.
У жінки все дуже добре, квартиру також повернули власниці. Проте, Олеся туди не повернулась.
Вони її вирішили в оренду здавати. Так жінка має ще додаткові кошти на власні потреби й бажання.
А я дуже тішусь за колишню сусідку. Добре, що в неї так склалось життя і добрі люди на цій Землі ще не перевелися.
