Я завжди знав, що з моєю зовнішністю важко буде знайти собі дівчину та дружину, тому всі свої сили й зосередженість вкладав у навчання. Так у мене вийшло досягнути значних успіхів в університеті, а згодом, завдяки цьому знайти хорошу та престижну роботу.
Я мав усе, що хотів і гроші були не проблемою. Їхня кількість була такою, що сам не знав куди ще можна потратити. Тому коли я почав зустрічатися з Міланою, розумів, що вона “клюнула” точно не на зовнішність. Та в принципі, це мене не дуже хвилювало – був закоханий по вуха і нічого довкола не бачив.
Так невдовзі ми одружились і я організував шикарне весілля, а після нього ми поїхали в медовий місяць. Мені здавалось, ми обоє щасливі й не важливо хто від чого. Бо я щасливий був від кохання, а моя дружина – від кількості грошей на моєму рахунку. Можливо, в душі сподівався, що з часом дружина покохає мене й ми будемо справжньою люблячою сім’єю. Саме тому декілька років не звертав увагу на постійні потреби Мілани та її родини, які коштували мені чимало грошей.
Здавалось, вони всі тільки те й роблять, що користуються моєю щедрістю. А до грошей я ніколи не був скупий – то куплю дружині машину, то подарую коштовності чи оплачу ремонт у квартирі батьків коханої. Загалом, робив все і для всіх. Та з часом мені це починало набридати, особливо тоді, коли почались проблеми з фінансами.
Ні, глобальних проблем не було, проте довелось трішки затягнути пояси, а точніше – перестати тринькати гроші як раніше. До цього найважче було звикнути Мілані, за декілька років вона звикла не рахувати гроші та жити на широку ногу. Тому з проблемами в грошах прийшли й сімейні проблеми.
Мені довелось постійно вислуховувати, що потрібно дружині та її батькам і який я нездара, що не можу їм цього дати.
Вже декілька місяців я живу під таким тиском і вже не знаю, що робити. Розумію, що проблеми з грошима найближчим часом вирішу, але чи хочу й надалі продовжувати такі стосунки – от це питання.
